Василь Павлович Бережний - Молодший брат сонця, Василь Павлович Бережний

- Нi, я про неї не забув, а от вона про нас...

- О, вона нiколи не забуде, якщо навiть вилiкує очi.

- Я теж так сподiваюся, а от сама бачиш... Нiякої звiстки.

Террi здалося, що вiн байдужий до нещастя Вiри i згадав бiдолашну дiвчину тiльки для годиться. А який вiн був колись чуйний, вразливий до чужого лиха! Tempora mutantur...*

______________ * Часи змiнюються... (Лат.)

Високо у блакитному небi виникла чорна цятка. З кожною хвилиною вона росла, збiльшувалась, ось уже й гуркiт чути. До острова наближалася велика зелена комаха - армiйський вертолiт.

- Такий ще не прилiтав, - сказала Террi, дивлячись, як машина з величезними пропелерами заходить на посадку.

- Певне, важлива персона... Та нехай, давай краще покупаємось!

Террi пiшла в воду без особливої охоти. Але прозоро-синя вода так пестила, так нiжила тiло, що швидко настрiй покращав, i вона залюбки пiрнала, плавала з Девiдом навперейми.

Вони були далеченько вiд берега, коли побачили, що до пляжу мчить, пiдскакуючи на буграх, червоний мотоцикл. Не встаючи з сидiння, посильний боса - юнак у чорному беретi - посигналив їм, а потiм почав енергiйно махати рукою.

Коли Девiд i Террi пiдпливли ближче, вiн, не чекаючи, доки вони вийдуть з води, загукав:

- Термiново до боса, док! Просять негайно!

Мотоцикл загуркотiв i, тягнучи шлейф синього диму, понiс посильного назад.

- Ти вгадав: якась важлива птиця прилетiла, - сказала Террi, витираючи плечi пухнастим рушником.

- Украли такий день,- кивнув головою Девiд.

- Вони можуть украсти й цiле життя... Круки.

Девiд поплескав її по засмаглому плечу:

- Не панiкуй, Террi, все буде гаразд.

Насправдi ж вiн був дуже стривожений цим несподiваним викликом. Такого ще не бувало: турбувати його в час вiдпочинку! Щось, мабуть, i справдi екстраординарне...

Провiвши дружину до свого котеджу, Девiд попрямував по гравiєвiй дорiжцi у бiк адмiнiстративного центру - великої скляної призми, на пласкому даху якої виднiвся вертолiт. Гравiй шурхотiв пiд ногами заспокiйливо, та думки в Девiда були тривожнi.

Передчуття не обмануло вченого. Обличчя боса, що сидiв за своїм величезним полiрованим столом, було похмуре, перед ним лежала газета, по якiй вiн водив важким, олов'яним поглядом. Навiть вiвчарка, з якою той не розлучався, злiсно блимнула на Девiда янтарним оком. Двоє прибульцiв - один у вiйськовому, другий у цивiльному - сидiли в крiслах бiля столу i, як по командi, повернули голови, пильно дивлячись на Девiда. Генерал з одутлим обличчям стояв бiля вiкна, то поглядаючи на два дзьобастi крани, що застигли бiля причалу, то позираючи на боса.

Привiтавшись порухом голови, бос вiдсунув од себе газету:

- Я так i знав, що будуть неприємностi...

- Що сталося? - стурбовано запитав Девiд, пiдходячи до столу.

- Почитайте, що ця ваша лаборантка накоїла... Недаремне секретна служба...

"Нарештi! - подумав Девiд, узявши газету. - Нарештi Вiра дала про себе знати!"

На першiй сторiнцi палахкотiв надрукований червоним заголовок: "Супербомба в расистiв Пiвденної Республiки!"

Девiд неквапно сiв у крiсло, поклав ногу на ногу i почав читати, удаючи з себе спокiйну людину.

Бос вийняв з коробки сигару, малесенькими ножицями надрiзав її й запалив. Той, що в цивiльному, розклав на столику свою апаратуру портативний магнiтофон i два фотоапарати. Вiйськовий, не дiждавшись запрошення, простягнув руку до коробки з сигарами, намацав одну, але ножицями не скористався - вiдкусив кiнчик, наче бритвою вiдтяв. Бос вишкiрився й подав йому запальничку.

А Девiд читав, i жоден м'яз не ворухнувся на його лицi.

"Ми зустрiлися з Вiрою в кабiнетi головного лiкаря. Небезпека для її зору вже минула. Я задав їй лише одне запитання:

- Що бачили вашi очi на тому островi, вiд чого мало не ослiпли?

Вiра спохмурнiла, злякано озирнулася навколо. Лiкар, лагiдно усмiхнувшись, нагадав, що вона перебуває не в Пiвденнiй Республiцi i може говорити вiльно.

Дiвчина, зрештою, опанувала себе i розповiла вражаючi речi. Так званий дослiдницький центр на островi Сирен - це замаскована вiйськова база, де в умовах найсуворiшої секретностi вiдомий фiзик Девiд Кiнг створює для Пiвденної Республiки бомбу страхiтливої руйнiвної сили. Нещодавно була випробувана маленька модель цiєї супербомби. Гора, на якiй поставили мiнiатюрний пристрiй, зникла за кiлька секунд, наче її там i не було. Пiсля випробування лабораторiя професора Девiда Кiнга повинна розпочати виробництво бомби запроектованої потужностi. В матерiалах i устаткуваннi на островi нестачi немає - все доставляється на першу вимогу Кiнга як морським, так i повiтряним шляхом.

На запитання, що саме трапилося з нею, Вiра сказала, що зайшла в небезпечну зону випадково, бо зовсiм не сподiвалася, що буде такий катаклiзм; вiд епiцентра вибуху вона перебувала щонайменше як за кiлометр... Якi ж новi фiзичнi явища вiдкрив професор Кiнг? Вiра розповiла, що робота в лабораторiї органiзована так, що кожен виконує лише певнi операцiї, якi не дають нiякого уявлення про загальну картину. До того ж секретна служба тримає пiд пильним наглядом кожен крок не лише наукового персоналу, а й усiх робiтникiв, навiть тих, що на пiдсобних роботах.

З усього, що розповiла Вiра, стає цiлком ясно, що уряд Пiвденної Республiки знехтував мiжнародну угоду про повне роззброєння i таємно нарощує воєнний потенцiал".

Дочитавши, Девiд мовчки поклав газету на стiл. Бос пiдвiв зiжмакане обличчя i, ледве стримуючи роздратування, спитав:

- Що ви на це скажете?

Девiд пройшовся по кабiнету. Вiвчарка наставила вуха i повела за ним очима, звiсивши червоного язика.

- Що ж тут можна сказати? - нарештi обiзвався Девiд. - Дурне дiвчисько.

Бос простяг руку з сигарою до попiльницi, але попiл упав на стiл.

- А ви за неї ручилися, Девiде. I скромна, й тиха - справжня тобi овечечка. А вона, бач, що намекала!

- Ви вважаєте, що можуть бути неприємностi?

Бос промовчав, за нього докинув генерал:

- Ого! Ще й якi!

- Але це ж... - Девiд поглянув на незнайомцiв, що уважно стежили за ним.- Це ж несерйозна балаканина молодої дiвчини. Дивно, що така солiдна газета...

- Правильно, - пiдхопив бос. - Несерйознi, безпiдставнi закиди. I їх треба спростувати, просто висмiяти. Це ось кореспондент радiо... -