Колектив авторів - Новітнє вчення про тлумачення правових актів

держави України, історії права і держави зарубіжних країн вони отримають знання історичного досвіду тлумачення правових актів, які (знання) вони врахують у своїй майбутній професійній діяльності. Але таких знань вони не отримують. Вони дають відповідну оцінку своїм учителям та звертаються до підручників з історії права і держави. Там вони теж нічого не знаходять, бо в зазначених підручниках описується перш за все калейдоскоп історичних подій, а про історичний досвід роботи юристів з нормативним текстом там немає ні рядка.

Звичайно, при вивченні курсу тлумачення нормативно-правових актів кандидати на посади суддів і судді, що підвищують кваліфікацію, повинні мати можливість познайомитись з історичним досвідом тлумачення у своїй і зарубіжних країнах, але при цьому немає будь-якої можливості надати слухачам системних знань, бо такі знання вони повинні були отримати при вивченні історії права та держави України та зарубіжних країн в університетах і академіях. Тому автори підручників і навчальних посібників з історії права та держави у перспективі повинні були б звернутись до проблематики, про яку йдеться, та допомогти майбутнім фахівцям ближче познайомитись із історичним досвідом тлумачення нормативно-правових актів. Це в майбутньому значно полегшить вивчення кандидатами на посади суддів та суддями предмета, про який йдеться.

Вивчаючи історію права і держави зарубіжних країн студенти вправі були розраховувати на те, що їм буде надана можливість познайомитись і з правовим досвідом реального обмеження нормативними актами влади монархів, державних органів, тобто, по суті з процесом поступового становлення верховенства права як реального елемента правової системи, що також потребує адекватного тлумачення. Відповідний матеріал добре подається в монографії у трьох книгах, що підготовлена та видана С. П. Головатим[6]. Авторське право не перешкоджає запозиченню ідей (змісту), якщо при цьому не запозичується форма (одночасне запозичення змісту і форми є плагіатом). Отже, в підручниках з історії держави і права може викладатись матеріал, зміст якого буде отриманий завдячуючи монографії С. П. Головатого. Цей матеріал є цінним і для засвоєння положень вчення про тлумачення правових актів. Принцип верховенства права є єдиною керівною ідеєю, яку завжди повинен мати на увазі суб'єкт тлумачення. Водночас цей принцип не замінює собою конкретні правові норми, хоч не виключається в окремих випадках його застосування усупереч конкретним правовим нормам.

§ 3. Вчення про тлумачення правових актів і історія вчень про право і державу

Предметом історії вчень про право і державу як науки і навчальної дисципліни є виникнення і розвиток теоретичних знань про право і державу. Розмаїття вчень про право і державу заставляє ставити питання про те, що ж мають відібрати наука і програма відповідної навчальної дисципліни для наукового дослідження і вивчення. В одному з підручників (і це є загальновизнаним) стверджується, що для дослідження і вивчення повинні відбиратись ті «концепції, ідеї, положення і конструкції, у яких знаходять своє концентроване логіко-понятійне віддзеркалення історичний процес поглиблення знань політичних і правових явищ»[7]. Отже, поза предметом історії вчень про державу і право перебувають фрагментарні, не розвинуті до рівня самостійної і оригінальної теорії висловлювання і судження[8]. З цим слід погодитись. Але ж і при цьому предмет історії вчень про державу і право залишається широким, а можливості наукового дослідження і вивчення даної дисципліни в навчальних закладах обмежуються: в першому випадку — ресурсами, які може надати суспільство, а в другому — перш за все обсягом навчального часу.

Тому при визначенні змісту предмета досліджень науки історії вчень про право і державу та вивчення в юридичних навчальних закладах відповідної дисципліни доцільно було б враховувати, що потреби сьогодення, потреби становлення в Україні правової держави та утвердження в суспільстві принципу верховенства права заставляють визнати пріоритет за двома проблемами—становлення і розвиток ідеї та вчення про верховенство права та вчення про тлумачення нормативно-правових актів. При цьому слід враховувати, що цього часу принцип верховенства права набуває все більшого значення як керівна ідея для тлумачення нормативних актів, керівна ідея, що отримала через її закріплення в частині першій ст. 8 Конституції найвищу юридичну силу порівняно не тільки з положеннями законів, а й з іншими положеннями Конституції України. Але на сьогодні історія вчень про державу і право лише мимохідь зачіпає проблему історичного розвитку ідеї верховенства права. Цю ситуацію можна виправити, включивши до підручників, навчальних посібників до програми курсу матеріали дослідження, здійсненого С. П. Головатим[9].

Що стосується проблеми історичного розвитку теорії тлумачення нормативно-правових актів, то її включення до курсу історії вчень про державу і право перешкоджає вже саме по собі поширене уявлення про тлумачення як мистецтво, яке не піддається раціональному пізнанню. Накопичені на цей час наукові знання дають підстави стверджувати, що теорія тлумачення нормативно-правових актів існує, існує і цілий комплекс конструктивних рішень, що ґрунтується на цій теорії. А раз така теорія існує, то треба вивчати історію виникнення і розвитку наукових знань про тлумачення нормативно-правових актів. Історія вчень про державу і право повинна визнати проблему тлумачення нормативно-правових актів як свою, тобто як таку, що належить до предмета науки і навчального курсу історії вчень про державу і право.

§ 4. Вчення про тлумачення правових актів і теорія права і держави

Традиційне розуміння співвідношення вчення про тлумачення нормативних актів і теорії права і держави є таким, що перше є частиною (розділом) другої. Тому і дослідження проблем тлумачення правових актів, вважається, повинне здійснюватись у межах