Олександр Олександрович Розов - Серце Змії через 200 років

масивним хвостом, яким балансують при стрибках. Здається, Шарк, вони більше схожі на дуже товстих кенґуру, що переодягнулися жабами, ніж на людей.

Рамі плавно змінила позу, всілася на п’яти, і відповіла:

— Мешканці 4-ої Ерідана так і не створили машинну цивілізацію, хоча вони існують значно довше за людей. Якась недосконалість перешкодила їм розвиватися.

— Ти вважаєш, що в цьому винен їхній хвіст? — поцікавився капітан.

— Я просто викладаю думку доктора Єфремова, — нагадала вона.

— Так, зрозуміло. І що в нього далі?

— Далі йде міркування про ксеноноолоґію. Єфремов дотримувався ідеї спільності властивостей розуму. Він вважав, що всі розумні істоти цивілізацій класу вище за III-а матимуть схожі принципи мислення й етики. Тим більше схожі, чим вище рівень розвитку. Дві різні цивілізації, що досягли зірок, легше домовляться, ніж два дикі племені з однієї планети. За точність цитати не ручаюся, але… Взагалі, Бос, це те, виходячи з чого ти вирішив, що ми та інші маємо однакові хартії далекої розвідки.

— Хартія — це не етика, це праґматика, — твердо сказав капітан, — а праґматика — це майже те ж саме, що й теорія ігор. А теорія ігор — це математика, вона універсальна.

— А Єфремов так і пише, — повідомила Рамі, — у цивілізацій, починаючи з III-б етика майже зливається з праґматикою. Бо вони складаються з дійсно розумних істот. Не випадково, до речі, хартія не бере до уваги інтереси цивілізацій нижчого рівня. Ніхто цього не говорить уголос, але справа ж не тільки в оцінці ризику конфлікту. Ми просто не вважаємо їх цілком розумними.

— Ми відхилилися від Івана Єфремова, — нагадав Гольм.

— Ні краплі, — заперечила вона, — Єфремов якраз показує, наскільки непраґматична етика властива цивілізаціям від II до III-а. В області оцінки ризиків, в економіці, управлінні та… В усьому іншому теж. Я не настільки добре знаю середньовічну історію, щоб розібратися в його міркуванні на цю тему. Він пише, що деякі цивілізації III-а самознищуються у військових конфліктах перехідного періоду від середньовіччя до нового часу. Небезпечна точка: деякі ядерні й космічні технолоґії вже відкриті, але принципи праґматики ще не сприйняті, як єдино придатні для устрою суспільства. У нас ця точка пройдена трохи більше століття тому.

— Так, — погодився капітан, — це один із постулатів досі не перевіреної теорії Дрейка.

— Потім, — продовжувала вона, — Єфремов описує процедуру зближення та стикування кораблів. Технічні деталі я пропускаю, вони не дуже відповідають.

— Зрозуміло. І що далі?

— А далі з’ясовується, що інші на вигляд — як люди, але окисник в їх метаболізмі не кисень, а фтор. В якості розчинника, відповідно, не вода, а фтороводень. Це, звичайно, робить прямий фізичний контакт неможливим. Максимум — поплескати один одного по плечу через скафандр.

— У нашому випадку цієї проблеми нема, — зауважив Гольм, — Як би ці хлопці й дівчата не виглядали, вони дихають киснем і складаються з водно-орґанічного колоїду, як і ми. Правда, біополімери в цьому колоїді інші. Замість поліпептидів — поліетери, наприклад.

— Звідки ти знаєш, Бос?

— Звідти, що іноді виймаю ніс зі своєї чашки й повертаю до екрану. З хімією комп уже розібрався. І з астрономією також. Наші інші походять із 3-ої планети зірки HD 80606, Це в сузір’ї Великої Ведмедиці, близько 190 світлових років від Сонця.

— І більше 200 світлових років звідси? — уточнила Рамі, — виходить, вони належать до класу III-ц. Тобто, вони дещо розвиненіші, ніж ми, як і припускав Єфремов.

— Виходить що так, — він ткнув пальцем у кут голоекрана, куди комп вивів 3D модель корабля інших, побудовану за даними радарної зйомки, — Глянь на це. Відчуваєш?

— Величезний і досить дивний, — нерішуче сказала вона.

— Чом би й ні, — заперечив Гольм, — Це наш «Ліґерон» — крихітний і досить дивний. Бо побудований за експериментальним малосерійним проєктом. Майже штучна річ, як усі наші зорельоти. А їхній корабель — великосерійне штампування, нашльопане на фабриці-автоматі. Це видно. Він стандартний, як наші шатли. Ми до такого дійдемо через півстоліття, не раніше. Хоча, якщо вони з нами поділяться своєю технолоґією… Так, а, що у Єфремова відбувається у змістовній частині контакту?

Рамі замислилася на кілька секунд і відповіла:

— У загальних рисах — вони спілкуються в стикувальному шлюзі, розділеному прозорою перегородкою. Демонструють один одному свої тіла, свої відеофільми, музику. Загалом, культурний обмін. Один юнак-террянин майже закохується в дівчину-іншу.

— Сильно, — відмітив капітан, — а як вони розбираються з хімічною несумісністю?

— У них виникає ідея про ґенно-інженерну процедуру, яка б перевела метаболізм інших із фтору на поширеніший кисень, але вони не встигають її деталізувати. Корабель інших вимушений покинути зону контакту із-за надзвичайної ситуації з іншим їхнім кораблем. У кінці книги інші передають террянам інформацію про декілька планет з водно-кисневим життям, дві з яких населені розумними гуманоїдами.

— Гм. — Гольм замислився, — і що, проблем з дружелюбністю взагалі не виникає?

— Ні на секунду, — відповіла Рамі, — у інших навіть міміка виявляється схожа. Усі проблеми носять чисто технічний характер і швидко вирішуються.

3. ПЕРША СПРОБА МІЖЗОРЯНОЇ ДИПЛОМАТІЇ

Пискнув динамік компу. На екрані з’явився напис: «взаємне узгодження кодів природної комунікації завершене. Система готова до встановлення двостороннього відеозв’язку з синхронним перекладом. Підтвердіть згоду».

Гольм поглянув на таймер.

— Компи виявилися в півтора рази розумніші, ніж вважав Флеш. Пройшло всього 82 хвилини. Що робитимемо, Шарк?

Вона знизала плечима:

— Не знаю, Бос. Але, по-моєму, непристойно змушувати інших чекати.

— Здається теж, — погодився він. — Згоду підтверджую. О, чорт!.. Схоже, майстер Єфремов злегка помилився. Я хотів сказати, ми, люди, громадяни Терри, вітаємо вас і виражаємо радість, що ця зустріч… — капітан посміхнувся й розвів руками, — Блін, ну не вчився я дипломатії. Як там годиться?

— Бос, ти ж усе це женеш в етер! — опритомнівши від подиву перебила його Рамі, — це все перекладається.

— …Коротше, ми пропонуємо вам