Олександр Олександрович Розов - Серце Змії через 200 років

Слід сказати, причини для подиву були. Двоє інших на голоекрані виглядали чимось середнім між велетенськими крабами та восьминогами. У них були чотири опорні лапи чи щупальця з дископодібними підошвами, дві масивні передні кінцівки, що закінчувалися чимось на зразок клішень, а вгорі — ще дві кінцівки поменше, кожна з яких закінчувалися пучками з восьми пальцеподібних щупалець. Усе це кріпилося до похилого тіла у формі півметрового короваю, увінчаного парою товстих стеблинок з майже сферичними фасеточними очима. Трохи нижче очей розташовувалося щось на кшталт круглого рота, прикритого зубчастими стулками.

Інші сиділи на фіґурних підставках з матеріалу, що веселково переливався, а навкруги погойдувалися якісь мерехтливі кулі на тонких ніжках-підставках. На тіла інших були надіті комбінезони, схожі на крупносітчасті риболовні сіті з товстих чорних і білих трубок, деякі вічка були закриті прозорими дисками. Колір тіл інших не був постійним. Він раз у раз мінився в основному в інтервалі між сіро-синім і зеленим, з ланцюжками плям і смуг інших кольорів спектру.

Гольм ще тільки осмислював можливі наслідки вимовленої фрази, коли ожив динамік компу.

— Ми (власна назва), мешканці планети (власна назва) вітаємо вас і віримо, що наші світи-суспільства зв’яже правильно влаштована дружба. Мітичне чудовисько (назва), як далі?.. Дякую. Так… Ми сподіваємося на спільну роботу-відпочинок-інтерес від цієї зустрічі. Це була офіційна частина. Я теж не дипломат. Чи пристойно-необразливо буде — поставити питання вам (очікування)?

— Авжеж! Я з задоволенням відповім на ваше питання! — сказав капітан, про себе думаючи, що, здається, його ляп не призвів до істотних проблем.

Тим більше, Рамі вже черкнула на планшеті записку: «їхній кеп забув текст, вилаявся, а партнер дав шпарґалку». Гольм черкнув у відповідь «радий, що він не дипломат».

— Ви згадали-поскаржилися про помилку однієї персони? — почулося з динаміка, — В чому помилка?

— А, — сказав капітан, — це наш стародавній літератор і вчений. Він вважав, що розумні істоти з інших планет зовні, за конфіґурацією тіла, схожі на нас. Він написав фантастичну повість про це.

Інші повернули один до одного свої очі на стеблинках, заклацали клешнеподібними передніми кінцівками й покрилися візерунком помаранчевих рухомих зиґзаґів. Через кілька тривожних секунд, вони прийшли до попереднього стану, і відповіли:

— У нас теж є шанований стародавній інтелектуал-фантаст-футуролоґ. Він наводив багато арґументів, що інші схожі на нас. Ми відкривали його записи трохи часу тому до зв’язку з вами (задумливість). Це (сильні позитивні емоції).

«Зиґзаґи. Інші так сміялися» — написала Рамі. Вони з Гольмом коротко переглянулися і теж не змогли утриматися від сміху. Інші знову на деякий час покрилися візерунком помаранчевих зиґзаґів. Потім комп перевів нову репліку інших:

— Обидва інтелектуали, ваш і наш, сильно помилилися. Але обоє ще сильніше мали слушність. Ми з вами схожі більше, ніж якби були однієї форми з однаковим числом кінцівок. Це весело-позитивно-радісно-оптимістично.

— У вас це теж перша зустріч з іншими класу III? — запитала Рамі.

«Звідки їм знати наш класифікатор?» — черкнув капітан. «Його знає наш комп, отже перекладе», написала дівчина.

— Так. Перша. Вірогідність мала. По теорії, класи III і IV існують дуже мало часу. Вони як вибух від примітивних машинних цивілізацій до флейкерів.

— Отже, флейкери дійсно пост-машинна ступінь еволюції?

— Так в теорії. Але інформації-досвіду ще мало-недостатньо.

Тут втрутився Гольм:

— Чи не буде неввічливим поставити питання: чи маєте ви інструкції на випадок такої зустрічі з цивілізацією III?

«Ти стаєш дипломатом», написала Рамі. «А що робити», — відповів він.

— На випадок зустрічі з цивілізаціями, від III-б до IV за вашою класифікацією — є. На випадок зустрічі при цих обставинах-деталях-особливостях — нема.

— У нас теж, — зітхнув капітан.

— Ми пропонуємо обмінятися інструкціями-правилами для кращого розуміння.

— Згоден, — сказав Гольм, — а також ідеями про те, як їх тлумачити в нашій ситуації.

— Так, — погодився інший, — ви маєте рацію. Тлумаченнями теж.

— І текстами вашого інтелектуала та нашого вченого-літератора, — додала Рамі.

— Так. Це теж правильно. І зробити перерву на 4726 секунд для ознайомлення-розуміння.

«Чому таке дивне число?» — черкнув капітан. «Інший виразив у своїх одиницях часу», відповіла Рамі. «Авжеж» — погодився він і сказав уголос:

— Прийнято. Виходимо на зв’язок через 4726 секунд. Раді будемо поговорити знову.

— Так. Ми теж. До нової приємно-корисної комунікації.

«Зв’язок перервано. Таймер встановлено на плюс 4726 секунд» — написав комп на екрані.

— Ух-х-х! — видихнув капітан, витираючи піт з лоба, — всього шість хвилин, а я втомився, як за цілу собачу вахту. Шарк, скажи чесно, я виглядав повним кретином?

— Нормально ти виглядав, Бос, — відповіла вона, не відриваючись від сенсорної панелі, — усе, я відіслала їм наші файли… вони, до речі, теж уже всі прислали.

— От і чудово. Мені — хартія, тобі й усім іншим — художня література. Сподіваюся, коли я прийду до кают-компанії, вам буде, що мені розповісти.

— Неодмінно, Бос, — сказала Рамі, підбадьорююче ляснула його по плечу і вийшла.

Гольм влаштувався біля бічного екрану, вивів на нього два тексти: хартію далекої розвідки Тери та тільки-но отриману хартію далекої розвідки інших, після чого зібрав з них третій текст, під заголовком: «Що тепер робити?».

1. Обидві хартії пропонують застовпити планету, якщо ніхто не зробив цього раніше. Зараз планета нічия, отже, і ви і ми, за нашиими хартіями маємо її застовпити.

2. Обидві хартії забороняють ці дії, якщо хтось устиг раніше. Отже, ніхто не повинен робити це пізніше за іншого.

3. Жодна хартія не забороняє застовпити планету одночасно. При цьому правила (1) і (2) не будуть порушені. Вихід на планетарну орбіту вже розглядається в хартіях, як оголошення планети застовпленою. Синхронний вихід на планетарну орбіту кораблів двох цивілізацій, тобто маневр, що здійснюється нині, означає, що