Марк Геддон - Загадковий нічний інцидент із собакою

почнуть падати в центр Всесвіту. І тоді нам ніщо не завадить бачити всі зорі у Всесвіті, оскільки вони рухатимуться до нас дедалі швидше й швидше і ми зрозуміємо, що скоро прийде кінець світу, бо коли ми дивитимемося вночі на небо, то не буде темряви, а лише сліпуче світло мільярдів і мільярдів зірок, які падають.

Тільки ніхто цього не побачить, бо на Землі не залишиться людей, аби на це дивитися. На той час вони, мабуть, уже вимруть. А навіть якщо й лишаться люди, то вони нічого не побачать, оскільки світло буде таким яскравим, що всі люди на Землі згорять на смерть, навіть якщо житимуть у катакомбах.

19

Зазвичай розділи в книжках позначаються порядковими числівниками 1, 2, 3, 4, 5, 6 тощо. Але я вирішив нумерувати свої розділи простими числами 2, 3, 5, 7, 11, 13 тощо, оскільки мені подобаються прості числа.

Ось як можна вирахувати прості числа.

Спочатку записуєте всі цілі числа в світі:

Потім прибираєте всі числа, які є результатом множення на 2. Потім прибираєте всі числа, які є результатом множення на 3. Потім прибираєте всі числа, які є результатом множення на 4, 5, 6, 7 тощо. Усі цифри, які залишаться, — це прості числа.

Правила для обрахунку простих чисел дуже прості, але поки що нікому не вдалося вивести формулу, за якою можна було б обрахувати дуже велике просте число чи передбачити, яким буде наступне. Якщо число дуже-дуже велике, то комп’ютеру може знадобитися не один рік, аби визначити, чи це число просте.

Прості числа використовуються для написання кодів, а в Америці їх класифікують як «військові дані», і, якщо ти знайдеш просте число більше ніж на 100 знаків, треба повідомити про це ЦРУ, і вони викуплять його за $10 000. Але це не дуже вдалий спосіб заробляти собі на життя.

Прості числа — це те, що лишається, якщо прибрати всі шаблони. Я гадаю, що прості числа схожі на життя. Вони дуже логічні, але їх правила ніколи не вийде збагнути, навіть якщо весь час про них думати.

23

Коли я приїхав до поліцейського відділку, мене змусили вийняти шнурівки з взуття та викласти вміст кишень на приймальний стіл на випадок, якщо в мене знайдуться речі, за допомогою яких я зможу вчинити самогубство, втекти чи напасти на поліцейського.

Сержант за столом мав дуже волохаті руки й покусав собі нігті так, що вони кровоточили.

Ось, що було в мене в кишенях:

1. Швейцарський армійський ніж з 15 інструментами, включаючи гострозубці, пилку, зубочистку та пінцет.

2. Шматок дроту.

3. Елемент дерев’яної головоломки, що мав отакий вигляд:

4. 3 пластівці щурячого корму для Тобі, мого щура.

5. 1,47 фунта (що складалося з монети в 1 фунт, монети в 20 пенсів, двох монет по 10 пенсів, одної монети в 5 пенсів і одної монети в 2 пенси).

6. Червона канцелярська скріпка.

7. Ключ від вхідних дверей.

Також я мав свого наручного годинника, і вони хотіли, щоб я також залишив його на столі, але я сказав, що мені треба мати при собі годинника, аби точно знати, котра година. Вони спробували зняти його з мене, але я закричав, і вони дозволили його залишити.

Вони спитали, чи є в мене родина. Я відповів, що є. Вони поцікавилися, хто мої рідні. Я сказав, що в мене є Батько, але Мати померла. Я додав, що в мене ще є Дядько Террі, але він живе в Сандерленді, і він — брат Батька, а також були бабусі й дідусі, але троє з них померли, а Бабуся Бертон живе в пансіоні, бо в неї старечий маразм, і вона якось вирішила, що я — телевізійний персонаж.

Тоді вони попросили назвати телефон Батька.

Я сказав, що в нього є два номери, один — домашній, а другий — мобільний, і назвав обидва.

У камері було приємно. Вона мала форму майже досконалого куба: 2 метри завдовжки на 2 метри завширшки на 2 метри заввишки. У ній містилося майже 8 кубічних метрів повітря. Там було маленьке вікно з ґратами, а навпроти — металеві двері з довгим вузьким отвором біля підлоги, щоби проштовхувати в камеру таці з їжею, та з іще одним розсувним отвором вище, щоби поліцейські могли зазирати в нього й перевіряти, чи в’язні не втекли або не вчинили самогубство. Також там була лава з оббивкою.

Я замислився, як би я звідти втік, якщо був би персонажем оповідання. Це було б складно, оскільки єдині речі, які в мене були, — це одяг