Наомі Новік - Відірвана від коренів

усієї долини. Весь натовп зібрався за ними. Мішки пшениці і вівса громадилися на траві по кутах пірамідами. Ми були єдиними, хто стояв на траві з нашими сім'ями і нашою старостихою Данкою, яка нервово крокувала взад і вперед перед нами, її рот мовчки рухався — вона практикувала своє привітання.

Я не знала інших дівчат добре. Вони були не з Дверніка. Всі ми насторожено мовчали в наших гарних сукнях, з заплетеними косами, і дивилися на дорогу. Однак не було ніяких ознак прибуття Дракона. Дикі фантазії народжувалися у моїй уяві. Я уявляла собі, як вирвуся наперед Касі, коли прийде Дракон, і скажу йому, щоб він взяв мене замість неї, або оголошу йому, що Кася не хоче йти з ним. Але я знала, що не була достатньо хороброю, щоб зробити будь-що з цього.

А потім Дракон з'явився, — у жахливий спосіб. Він не скористався з дороги взагалі, а вийшов прямо з повітря. Я шукала очима на дорозі, коли він вийшов: Спочатку в повітрі з'явилися пальці, а потім руки і ноги, а потім половина людини, такої неможливої і неправильної, що я не могла відвести погляд, навіть коли мій шлунок складався навпіл. Решта дівчат були щасливішими. Вони навіть не помітили його, поки він не зробив перший крок у нашому напрямку, і всі навколо мене намагалися не здригнутися від несподіванки.

Дракон не був схожий на будь-кого з нашого села. Він повинен був бути старим, сутулим і сірим; він жив у своїй вежі уже сто років, але він був високий, прямий, безбородий, його шкіра була пружна. На перший погляд, зустрівши його на вулиці, я могла би подумати — звичайна молода людина, тільки трохи старша за мене: він міг би посміхнутися мені через стіл, і міг би запросити мене до танцю. Але в його обличчі було щось неприродне: гусячі лапки морщин тяглися від його очей, ніби роки не могли доторкнутися до нього, але свою справу на шкірі зробили. Це не було негарне обличчя, скажімо так, але холодність робила його неприємним: все у ньому казало «я не один з вас, і я не хочу бути таким, теж».

Його одяг звичайно був багатим; парча його накидки могла годувати сім'ю протягом року, і це навіть без золотих гудзиків. Але на ньому було стільки м'яса, як у людини, у якої неврожай складав три роки з чотирьох. Він тримав себе жорстко, з нервовою енергією мисливської собаки, ніби не хотів нічого більше, як пошвидше зникнути. Це був найгірший день у нашому житті, але у нього не було терпіння щодо нас; коли наша старостиха Данка вклонилася і сказала йому:

— Мій пане, дозвольте представити вам кандидаток…

Він перервав її і сказав:

— Так, і давайте покінчимо з цим.

Рука мого батька була теплою на моєму плечі, він стояв поруч зі мною і вклонився разом з усіма. Рука моєї матері сильно стисла мою з іншої сторони. Вони неохоче відсторонилися разом з іншими батьками. Інстинктивно всі одинадцять з нас стали ближче одна до одної. Кася і я стояли майже у кінці лінії. Я не посміла взяти її за руку, але стояла досить близько, щоб наші руки могли знайти одна одну, і я спостерігала за Драконом і ненавиділа його і зненавиділа ще більше, коли він проходив нашу лінію, повертав обличчя кожної дівчини і піднімав їй підборіддя, щоб подивитися на шию.

Він не говорив з усіма. Він не сказав жодного слова дівчині поруч зі мною, з Вільшанки, хоча її батько Борис був найкращим конярем в долині, і вона оділа шерстяне плаття яскраво-червоного кольору, а її чорне волосся лежало двома довгими красивими косами з вплетеними червоними стрічками. Коли настала моя черга, він подивився на мене незадоволеними холодними чорними очима, і блідим зім'ятим ротом сказав,

— Ваше ім'я, дівчино?

— Агнешка, — сказала я, або намагалася сказати; І виявила, що мій рот був сухим. Я сковтнула. — Агнешка, — повторила я, більш впевнено. — Мій пане. — Моє обличчя палало. Я опустила очі. І побачила, що попри всі турботи моя спідниця мала три великі бруднуваті плями, які повзли вгору від подолу.

Дракон рушив далі. І зробив паузу, дивлячись на Касю, так, ніби він не зупинявся біля решти з нас. Він залишився стояти там, підперши рукою своє підборіддя, з тонкою задоволеною посмішкою викрививши тонкогубий рот, але Кася дивилася на нього сміливо і не здригнулася. Вона не намагалася зробити свій голос грубим або скрипучим або ще якимось, голос був стійкий і музичний, коли вона повідомила,

— Кася, мій пане.

Він знову посміхнувся їй, але не приємно, а з виглядом задоволеної кішки. Він пройшов до кінця лінії дещо недбало, тільки глянувши на двох дівчат після неї. Я чула, як Венса збилася в диханні, яке було майже риданням, позаду нас, коли він повернувся ще раз, щоб подивитися на Касю, до сих пір з тим самим задоволеним виразом на обличчі. А потім він насупився, повернув голову і подивився прямо на мене.

Я забулася, і взяла Касю за руку, після того як він пройшов нас. Я ніби підтримувала її, і вона тримала мою. Але тепер вона швидко висмикнула руку, і склала руки перед собою, і мої щоки, боюся, гаряче почервоніли. На це він тільки ще трохи звузив очі. А потім підняв руку, і в його пальцях з'явилася крихітна кулька синьо-білого полум'я.

— Вона не варта цього, — сказала Кася, хоробро-безстрашно, ніби я нічого не значила для неї. Її голос тремтів, але його було чути, поки я струшувала кролика жаху, дивлячись на кульку. — Будь ласка, мій пане.

— Мовчи, дівчино, — сказав Дракон, і простягнув руку до мене. — Візьми це.

— Що? — Сказала я, збита з пантелику ще більше, ніж коли би він кинув її мені в