Евріпід - Трагедії

підлеглим, що в Фессалії,

Велю до голосіння приєднатися:

Хай обітнуть волосся, в чорне вдягнуться.

Чи в'їде четвернею, а чи верхи хто -

440] Щоб коням гриву не забув обрізати.

Хай місто не почує ліри з флейтою,

Поки дванадцять місяців спливатиме.

Дорожчого ж нікого вже не буду я

Ховати, бо ж найвищих гідна почестей -

Єдина, що за мене вмерти згодилась.

Алкесту виносять.

Адмет і діти покидають сцену.

СТАСИМ ДРУГИЙ

ХОР

Строфа І

Пелія дочко, прощай!

Хай з тобою йде радість у дім Аїда,

В ту оселю без сонця, що жде на тебе.

Хай Аїд чорногривий знає

450] І весляр - невблаганний старець,

Мертвих перевізник:

Він такої жони

У край підземний

Двовесловим човном не возив іще

Й не повезе ніколи. [37]

Антистрофа І

Ліра вшановує тебе

Семиструнна, дзвінка, з черепахи гірської,

Як і слово співуче, без ліри, в Спарті,

Коли з роком, що йде по колу,

460] Знов засяє карнейський місяць

На всю ніч у небі.

І в Афінах ясних,

Багатством славних,

Возвеличишся: в смерті твоїй співці

Знайдуть натхнення вічне.

Строфа II

О, якби змога в мене!

Якби - сил було досить! -

Із осель тебе б вивіз темних

Через води Кокіта,

470] Веслом б'ючи

Попідземну хвилю.

Ти ж одна з-між усіх, одна-єдина

Дала згоду спуститись

В Аїд, щоб тільки муж твій

Міг бачити сонце!.. Легкою тобі,

Жінко, хай буде земля! А надумає

З другою ложе ділити - ненависний

Навік мені й діткам цим,

Сиротам, він стане.

Антистрофа II

480] Таж ані мати рідна

Лягти в землю за сина

Не схотіла, ні батько-старець;

Не рішилися вмерти,

Щоб жити міг

Той, кого зродили,

Й сором їх не отямив, сивочолих!..

А ти - в розквіті віку! -

Померши замість мужа,

Із світу пішла... О, коли б то мені

490] Мила дружина, жона така трапилась -

Рідкісне щастя! - зо мною б жила вона

До схилу літ, до межі -

Та й журби не знала б! [38]

ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ

Входить Геракл.

ГЕРАКЛ

Ферейські поселяни, чи застану я

Адмета зараз дома, підкажіть мені.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Феретів син у себе. Не виходив ще.

Та що Геракла привело в Фессалію,

В ферейське місто? Видно, пильна справа є?

ГЕРАКЛ

Служу в Тірінфі нині - Еврістеєві.

ПРОВІДНИК ХОРУ

500] Куди мандруєш далі? Що ти ще звершиш?

ГЕРАКЛ

По четверню йду Діомеда з Фракії.

ПРОВІДНИК ХОРУ

А це можливо? Чужоземця знаєш ти?

ГЕРАКЛ

Не знаю. В край бістонський не ступав іще.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Тоді без бою не здобудеш коней тих.

ГЕРАКЛ

Від труднощів не гоже відмовлятися.

ПРОБІДНИК ХОРУ

Повернешся - убивши. Ні - то згинеш там.

ГЕРАКЛ

Не вперше за умов таких боротимусь.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Подужаєш фракійця... Ну, а далі що?

ГЕРАКЛ

Доставлю коней владарю тірінфському.

ПРОВІДНИК ХОРУ

510] Але їх загнуздати, ой, важка це річ!

ГЕРАКЛ

Не думаю. Хіба що дишуть полум'ям. [39]

ПРОВІДНИК ХОРУ

Зате зубами тут же на шматки порвуть.

ГЕРАКЛ

Мов не про коней мовиш - хижаків гірських.

ПРОВІДНИК ХОРУ

їх ясла, сам побачиш, кров'ю збризкані.

ГЕРАКЛ

Яким же батьком їх господар хвалиться?

ПРОВІДНИК ХОРУ

Аресом, в кого щит фракійський з золота.

ГЕРАКЛ

Ну, що ж. І цей труд, видно, доля шле мені -

Злоблива все ще: на стрімке й важке жене -

Коли ще й з тими, що Аресом зроджені,

520] Змагатись мушу: Лікаона вклав колись,

Потому - Кікна, а тепер із третім ось

Боротимусь та з кіньми людожерними.

Не бачити ж нікому, щоб Алкмени син

Тремтів перед рукою супротивника.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Та ось і сам володар краю нашого,

Адмет, сюди з покоїв поспішає вже.

АДМЕТ

Втішайся, Зевса і Персея пагоне!

ГЕРАКЛ

І ти втішайся, фессалійців владарю!

АДМЕТ

Та рад би... В твоїй дружбі пересвідчивсь я.

ГЕРАКЛ

530] В журбі ти, бачу... І волосся зрізане...

АДМЕТ

Та похорон тут нині несподіваний...

ГЕРАКЛ

Щоб лиш дітей од лиха вберегли боги.

АДМЕТ

Живі й здорові, вдома діточки мої. [40]

ГЕРАКЛ

На схилі днів твій батько. Чи не він помер?

АДМЕТ

Отець і мати при здоров'ї, друже мій.

ГЕРАКЛ

Гадаю ж, не Алкеста відійшла од нас?..

АДМЕТ

Двояку можу дати на це відповідь...

ГЕРАКЛ

Чи про живу, чи вже про мертву мовиш ти?

АДМЕТ

І є вона, й нема вже. От і мучуся.

ГЕРАКЛ

540] Що знав, те й знаю. Годі щось утямити.

АДМЕТ

Чи ж ти не чув, Геракле, що судилось їй?

ГЕРАКЛ

Померти замість тебе, знаю, згодилась.

АДМЕТ

То як їй жити, раз пішла на жертву цю?

ГЕРАКЛ

І все ж завчасно по дружині сліз не лий.

АД М ЕТ

Хто смерть обрав, той мертвий, і нема його.

ГЕРАКЛ

Одна річ - бути, а не бути - інша річ.

АДМЕТ

Ти так, Геракле, судиш, я - по-іншому.

ГЕРАКЛ

Чого ж сумуєш? Може, в тебе друг умер?

АДМЕТ

Не друг, а жінка, таж про неї мова йшла.

ГЕРАКЛ

550] Була вона чужою чи споріднена? [41]

АДМЕТ

Чужою. Але з домом тісно зв'язана.

ГЕРАКЛ

А як це сталось, що й померла в домі цім?

АДМЕТ

Без батька залишившись, виростала тут.

ГЕРАКЛ

Гай-гай! Як жаль, що в тузі я застав тебе!..

АДМЕТ

А як це розуміти? Щось надумав ти?

ГЕРАКЛ

(простуючи до виходу)

До іншої господи мушу вдатися.

АДМЕТ

О ні!.. За що ж на мене ще й така біда?

ГЕРАКЛ

У домі, де жалоба, гість - небажаний.

АДМЕТ

Хто вмер, того не вернеш. У покої входь.

ГЕРАКЛ

560] Коли сумує друг мій... веселитимусь?

АДМЕТ

Вітальня жде на тебе - тихий закуток.

ГЕРАКЛ

Та ні. Стократ віддячусь - одпусти мене.

АДМЕТ

Щоб ти просивсь до інших?.. Не погоджуся.

(До прислужника).

Провадь-но гостя; відчини вітальню ту,

Що в глибині палацу, й накажи, щоб там

Багатий стіл накрили.

Геракл входить у дім.

Адмет звертається до інших слуг.

Зачиніть хутчій

Проміжні двері: за столом же гостеві

Не треба чути зойків. Нащо сум йому? [42]

ПРОВІДНИК ХОРУ

В таку важку годину будеш гостеві

570] Годить, Адмете? Чи не збожеволів ти?

АДМЕТ

Ну, а коли б із дому й міста вигнав я

Прибульця-гостя, ти б за це хвалив мене?

Таж ні, мого страждання б не применшилось,

Проте зажив би слави негостинного.

І горе б я примножив горем ще одним,

Якби недобра слава й про мій дім пішла.

Чудово й він, бувало, пригощав