Любомир Андрійович Дереш - Архе

потоком, яким вона парила свого сусіда по парті, невиразного енурезника зубрилу Сашка: геометрія, геомет рія, геометрія!

4

За тиждень до кінця навчання Сашко, задовбаний зумо тінням своєї неспокійної товарки лихоманки, жартома а чи всерйоз, вирішив звести Терезку з деяким обивателем, таким собі Петькою на прізвисько Кварк.

Петя Кварк був задупленим крабоподібним довгов’язом, похуїстом і хамом у п’ятому коліні, істотою з немитим волоссям, банькатими очима і збитим підборіддям. Коли до нього зверталися першим, Петя підкреслено зосереджено курив зі спущеного рукава папіроску і вдивлявся за обрій, іґноруючи усіх довкола. Він вів ізольоване існування.

Періодично Кваркова задупленість вилуплювалась назовні у дуже неспокійні веселощі, і тоді було краще відійти на крок назад. У припадку жвавості ця істота нагадувала зачакловане опудало, що ріже краков’як (кварков’як?) серед залитого містичним сяйвом поля. До всирачки моторошно.

Й водночас весело.

Спілкування з Петьою для багатьох оберталося нежданим смисловим екстримом. Своїми потойбічними жартами він міг налякати до смерті.

Петя Кварк поводився так, наче володів усіма Істинами, доступними людині, і знав, що йому за це нічого не буде.

Дивні манери й інопланетна пластика надавали таїнам, що були в розпорядженні його немитих клешень, особливого тремору. На Кваркових руках бракувало трьох пальців: кожна спроба закурити негайно перетворювалася на атракційний перформенс, що викликав болючий інтерес у школярів, які диміли поруч. Коли з покалічених рук падала запальничка або сиґарета, Кварк заходився в реготі, хапався клешнями за боки і пускав слину.

5

Кварка вона зустріла під каштаном за школою.

За порадою Сашка Температура прогулювала урок хімії.

Сонце стояло в зеніті, і все довкола маювало. Кварк одиноко стояв під каштаном і палив папіросу. В повітрі висіла причинність кіно. Терезка стала поруч, плечем до курця, і, не дивлячись на того, запалила й собі.

Прогледівши малу наскрізь, Кварк скашлянув. Терезка потупилась і збила з сиґарети попіл.

— А чи відомо Вам, Глибокоуважаєма Добродійко, — нагнувся до неї Петя, тримаючись за кутик окулярів. — Чи відомо Вам, що сьогорічного Нобеля було вручено не кому іншому, як есто оо нцю?

Терезка сказала, що вперше про таке чує.

— А я чув від Сашка, Ви великий Ерудит і Спеціаліст від точних наук… — заманював монстр.

Терезка сказала, що подібні заяви Сашкові честі не роблять.

— Тоді я должен Вам сообщити, миленька моя, Огромнєй шую Тайну, — не розгубився Кварк. Він зиркнув на неї з під окулярів і хижо заусміхався. Боже, оце так зуби! — Ви готові пірнуть зі мною до самих бєздн Метаматики?..

Терезка сказала, що завжди готова, бо ніколи ні на що не чекає.

— Цьогорічну Нобелівську премію, — артистично крив ляючись і витягуючись, повідомив Петя, — було вручено есто ОО нському метаматикові. Бо есто О онець геомет рично бездоганно показав, шо людина живе всередині нерухомої сфери яйця з радіусом, равним відстані, на яку сягають витягнуті кінцівки людини. — Петя екзальтовано махав руками, окреслюючи межі яйцесфери. Він махав руками і крутився довкола, мов крокуючий циркуль.

З нього полилися бурхливі потоки аргументів. За неповну хвилину він створив шуму і гамору більше, ніж паровий автомобіль. Терезці на лице осідала Кваркова слина, але вона, оглушена такою лавиною одкровень, нічого не чула. Терезка слухала щось своє. В очах її заграв непояснимий запал. Вона знайшла замкову щілину.

6

Спосіб, у який божевільний Кварк розповів про відкрит тя, справив на Терезку глибинне, гіпнотизуюче враження.

З тої часини ні про що інше вона й думати не могла, як про есто онця і його сенсаційну знахідку.

7

Цілий тиждень Терезка перебудовувала свої уявлення стосовно простору.

Для практики уявляла себе ходячою яйцесферою.

Практика дала рішучі, об’єктивні і повторювані результати.

Все, що її оточувало, раптом почало осмислюватися не інакше, як мереживний візерунок на внутрішній стороні писанки геометрії. Їй робилося дуже незвично.

8

На лінійку з приводу закінчення навчального року Терезка прийшла накрученою до межі. Кожен рух, який вона робила, запалена свідомість миттю проєктувала на «шкара лупу» «писанки» з позицій суть яйцесферних. Спосте рігалося поступове ущільнення яйцесфери. Виразно окрес лювався прорив у Таємницю.

Терезка зробилася відчуженою, сприймала оточення мов крізь дистанцію порожнечі. Більше навіть не сумнівалася, що світ, який ми звикли бачити від народження, насправді є тільки внутрішньою стороною персонального яйця райця, або ж Писанки, зітканої з відчуттів дотику, зору, слуху і тощо.

9

КОЛИ ЗАДЗВЕНІВ ДЗВІНОК,

УСЕРЕДИНІ ЩОСЬ

ЗАВМЕРЛО, ВІДСЛОЇЛОСЯ, І ВОНА

ПОБАЧИЛА

НАТОВП ЛЮДЕЙ У ВИГЛЯДІ ЛОТКА

ЕСТОНСЬКИХ

ЯЙЦЕСФЕР.

10

Щось у ній тріснуло і потекло. Мабуть, шкаралупа.

Вона відчула, як підгинаються коліна. Очі знову нама цали нормальний світ, але серце її розлетілось на друзки.

Вона почала осідати, хтось із учнів підтримав її, закричали:

«Води!», але їй стало трохи краще.

З нею щось коїлось. У голові крутилися клапті образів, а розум відмовлявся вірити у побачене. Розум панічно шукав зачіпку, яка б спростувала усе побачене. Адже не могло бути так, що все життя вона бачила одне, а в Реальності усе виявилось по іншому. По яйцесферному. І тут розум знайшовся.

Терезка пішла за школу.

Кварк наче ждав її — стояв під тим самим каштаном і палив папіросу. Він був готовий відповісти на любе запитання, а у Терезки якраз було одне. Якраз те, через яке вона ледь не з’їхала з глузду, коли побачила яйцесфери.

Терезка підійшла впритул до монстра і заявила, що математикам Нобеля не дають. Вона звинуватила Кварка у тому, що про писанки він вигадав усе сам, а вона через нього ледь не здуріла. Навіть галюцинації почалися.

Петя вислухав, глянув по зміїному і відказав, сміючись, що так, звісно — у нього не було права на помилку, га га га, але він таки справді дещо переплутав, за що й просить пробачення. Го го го!

«ГА ГА ГА! ЕСТОНЦЕВІ ДАЛИ

ПРЕМІЮ НЕ З МЕТА

МАТИКИ, А З ПСИХОЛОГІЇ!» — виреготав Кварк, і на її очах перетворився в яйцесферу, миттю

11

Коли Температура опам’яталася, на неї напав копотун.

Вона загубилася в істериці. Душа законопатилась у щось німе й туге, схоже на гамівну сорочку, виткану з новокаїну.

Як дурна, на автопілоті добралася додому, скрутилася калачиком, забилася в кут і заскиглила.

У неї не просто їхав дах — під ногами розбігалася підлога.

Хто переживав подібне, розуміє, що мова йде не про банальну нерводрайку, а нервовий зрив, що здригає основи кімнати, кімнати цілком конкретної, сповненої того душев ного