Конор Костик - Епік

class="p1">— Ми можемо навіть дати йому більше часу вдень, — додала Фрея, повернувшись обличчям до столу. — Тепер немає сенсу навіть намагатися виконати наші норми виробітку.

— Твоя правда, — погодився Гаральд. — Ну, то як, сину? Годі вже помирати. Годі драконів.

— Гаразд.

Ерікові аж серце зайшлося від думки про нескінченні години нудного нагромадження попереду, щоб він мав шанс назбирати досить мідяків для свого персонажа й придбати бодай мінімум основного спорядження.

— Ти обіцяєш? — примружила очі Фрея, відчувши нехіть у синовім голосі.

— Обіцяю, — відповів Ерік.

Розділ 3

Записка, карта й порада

адворі дощило, земля була надто грузька, щоб пересаджувати тендітні оливкові паростки з горщиків у поле. Отож Фрея послала Еріка в хату, щоб він розвивав у «Епіку» свій новий персонаж. Ерік мовчки нарікав, що йому довелося пообіцяти ніколи не йти до Інріата, Червоного Дракона, але, приєднавшись до гри, з насолодою пригадав, що кинув виклик традиціям Його новий персонаж був жінкою, яка, крім краси, не мала ніяких суттєвих атрибутів.

Ерік гармонізував себе з устаткуванням, і заграла невеличка музична скринька, повертаючи свої барвисті бочки й піднімаючи платформу, на якій стояла його рудокоса обраниця.

# ПОМАХ

Вона приязно махнула рукою, і Ерік усміхнувся їй у відповідь.

Перш ніж увійти в ігровий світ в образі цієї жінки, він ще мав вирішити кілька питань. Оскільки їй бракувало всіх атрибутів, крім краси, вона не матиме успіхів у жодній з основних дисциплін. Тому Ерік переглядав менш поширені варіанти: горлоріза, розбишаки, лицаря, азартного гравця, акробата, волоцюги — у списку були сотні варіантів. Ерік терпляче перечитував перелік дисциплін, які цікавили його, звернувши увагу на одну, що вирізнялася своїм незвичним описом.

«Розбишака

Розбишака подібний до пірата, це воїн, чия справжня домівка у відкритому морі. Проте розбишака має манери і стиль, достатні для створення враження в міському середовищі. Розбишаки поєднують уміння володіти легкою зброєю, багато навичок злодія і щось невловне від придворного денді. Коли доходить до літання на люстрі через залу, повну ворогів, відбивання мудрованих ударів шпаги, викрадення діамантів з корони, розбишацтво — єдина потрібна дисципліна».

Ерік не міг собі уявити, що ця дисципліна буде надто добра, бо за всі довгі години гри ще ніколи не натрапляв на розбишаку. А втім, усе може бути, бо ще ніхто ніколи не діяв точнісінько так, як задумали автори гри. Адже кожен знав, що багато століть тому гру створили для розваги колоністів, які в напівзамороженому стані долали незмірні космічні відстані. Ніхто не сподівався, що гра перетвориться на повільне нагромадження грошиків, ба навіть що її використають для розв’язку конфліктів, хоча, на думку Еріка, таке застосування мало більше сенсу. Ні, автори створили цю гру задля розваги. А щойно відкритий легковажний опис такої дисципліни, як розбишацтво, правив за ще один доказ, що проектанти створили ігровий світ не для невблаганних професіоналів з Центрального Комітету.

Отже, вона розбишака, і Ерік невдовзі пересвідчився в мудрості такої постанови. А тепер останній вибір. Важкий, як завжди. Яким буде його нове ім’я? Адже тепер він не може взяти власне ім’я, як підказувала традиція. Тоді, може, взяти материне ім’я й назватися Фреєю? Ні, Фрей і так забагато. Треба щось загадкове, хоч яким воно буде. Попелюшка. Вибір майже слушний, але, можливо, не слід брати точну копію казкового імені. Синбад-мореплавець. Персонажів із таким ім’ям поки що мало і то, звичайно, чоловіки. А як щодо Попеля-мореплавець? Що ж, тепер звучить так, як треба.

Ерік підтвердив свої варіанти вибору. Мить тиші й темряви, а потім пронизливий звук, що швидко наростає до крику, і супровідний йому спалах світла.

* * *

Він знов опинився у світі «Епіку».

Де це він? Відчуття такі, як і тоді, коли його тільки-но ознайомили з грою. Роззирнувшись уперше, годі було не здивуватись, якими напрочуд докладними і схожими на реальні були картини та звуки.

Горище, павутиння, прості меблі, віконце — з розбитою шибкою. За вікном — чайка, зіщулена на карнизі. Ліжко — чи є там хто? Надворі бурхав вітер, рипіла розхитана віконна рама. А в кімнаті чувся чийсь тяжкий віддих, майже хрипіння.

Ступив до вікна, потім ще раз. Попеля рухалась добре. Ерік відчував швидку реакцію на найменшу команду. Треба трохи потренуватися, щоб її не заносило. Ерік простяг руку до вікна. Дивно: замість грубого м’язистого кулака персонажа-воїна в нього тендітні жіночі пальчики. В розбиту шибку задував вітер. Ерік долонями протер її, лишивши на брудному склі ледь помітні сліди. Чайка на карнизі за вікном трохи відсунулася. Підняла голову й подивилась на хлопця ясним оком крізь скуйовджене вітром пір’я. Потім невдоволено крикнула, знялася в повітря і, круто розвернувшись, зникла, звіяна вітром.

Як довго його слід лишатиметься на шибці? Якщо його не буде кілька років, чи виднітимуться смуги? Власне, де межа складності «Епіку»?

Місце, де стояв Ерік, давало змогу зорієнтуватися. Внизу тяглася вузька й темна вулиця, але між похмурими будівлями було досить простору, щоб побачити віддалік високі корабельні щогли. Він опинився десь високо на горищі в старому кварталі Ньюгейвена поблизу доків. Ньюгейвен — одне з великих міст «Епіку». Якийсь час Ерік почувався розчарованим. Адже Ньюгейвен він знав дуже добре, а збуджує тільки щось невідоме. Зате в цьому місті йому буде неважко зустрітися з друзями. Як і переважна більшість нових гравців, вони перебували на північ від міста, полювали кобольдів, гоблінів і диких тварин.

Пора перевірити своє спорядження.

Зброя: кинджал для метання, рапіра.

Магія.

Їжа: буханець хліба, два яблука.

Напої: фляжка води.

Обладунок.

Сумка.

Гаманець: чотири срібні дукати, вісімнадцять шелягів.