Mihael Fartush - Чорна прірва, Mihael Fartush

 Начальник в'язниці помітно зблід.

- Так, був невеликий конфлікт між двома угрупованнями, - промямлив він. - Невелике непорозуміння, швидко вирішене. Вони самі спровокували це. У нас тут життя кипить. Різні угруповання, боротьба за вплив, за ресурси... Ми тримаємо їх у узді, але іноді... буває, що доводиться втручатися. Вони знають правила, але іноді забувають про них. У нас є відеозаписи з камер спостереження, які підтверджують, що наші співробітники діяли в рамках закону, самооборона, придушення бунту. Запис чітко показує, що ув'язнені першими застосували силу, наші співробітники лише відреагували.

Інспектор, однак, залишився непохитним.

 - Я отримав інформацію, що застосування сили було надмірним, і деякі ув'язнені отримали серйозні травми. Мені надано свідчення свідків, а також медичні висновки, які суперечать вашим твердженням. Якщо це так, то це порушення прав людини. Я маю включити це до свого звіту.

 Том спробував відмовити інспектора, наполягаючи на тому, що його звіт може дестабілізувати ситуацію всередині в'язниці.

 - Ви не розумієте, - сказав він. - У нас складна система балансу. Ми постійно балансуємо на межі хаосу. Якщо ви опублікуєте цю інформацію, це може призвести до масових заворушень, до війни між угрупованнями, яка, зі свого боку, викличе хвилю насильства, яку ми не зможемо контролювати. Краще залишити все як є. Ми впораємося самі. Ви піддасте ризику життя як ув'язнених, так і співробітників в'язниці.

- Ви своїм проханням ставите мене в незручне становище, - задумливо промовив Віктор. - Гаразд, я подумаю, як пом'якшити формулювання у звіті.

- Краще побільше напишіть про щурів, - лукаво посміхнувся Том.

Віктор виразно подивився на начальника в'язниці, але не знайшовши потрібних слів парирувати останню репліку, продовжив:

- А ще не виконується норма метражу під час прогулянок. У вас в'язниця переповнена, можливо, слід виводити ув'язнених на прогулянку в два етапи. 

- Це зайвий головний біль і навантаження на охоронців, - Том налив собі й інспектору ще коньяку. - Напишіть у звіті, що наша в'язниця більше не в змозі приймати ув'язнених. Так буде справедливо і чесно.

Інспектор кивнув, але тут же додав:

- Я можу написати, але проблему прогулянок це не вирішить. Інші в'язниці теж переповнені. Але в них якось вільніше. У вас же на прогулянках ув'язнені немов шпроти в банці, ні свободи пересування, ні можливості дихати на повні груди.

Том зітхнув:

- Ви маєте рацію, але проблема ж в іншому. В'язниця розрахована на 800 осіб, а в ній міститься в півтора раза більше. Ми не можемо розширити територію зовнішнього двору, виводити ув'язнених у два етапи, як ви радите, теж проблематично з точки зору безпеки. Було б чудово, розпихати зайвих ув'язнених по інших в'язницях.

- Зараз це неможливо. Є план будівництва нової в'язниці, але, коли його буде реалізовано, невідомо. Гаразд, я спробую пом'якшити формулювання, адже це не зовсім ваша вина.

Розмова плавно перейшла на інші проблеми.

- Є ще зауваження з приводу медблоку. Багато ліків там уже протерміновано і їх треба утилізувати.

- Ось-ось! - вигукнув Том. - Фінансування не збільшується і на медпрепарати грошей не вистачає. Підкресліть особливо це у своєму звіті. І про харчування ув'язнених теж напишіть.

- Так їжа у вас непогана і відповідає нормам за калорійністю та кількістю, - зауважив Віктор.

- Вісім років нам доводиться економити на всьому, вісім років одне й те саме фінансування, ні центом більше. Ціни на все зростають, а грошей більше не дають, - скрушно похитав головою начальник в'язниці. - Ви бачили нашу бібліотеку?

- Бібліотека шикарна, найкраща з усіх.

- Так ось на бібліотеку ми зовсім не витрачаємо гроші. Їх просто нізвідки взяти. Весь фонд нашої бібліотеки поповнюється за рахунок пожертвувань приватних осіб і організацій.

- Чудово. Було б корисно, якби й інші в'язниці перейняли цей досвід. Я обов'язково згадаю вашу бібліотеку у звіті і спосіб збільшення книжкового фонду.

- Ви - мудра людина, Вікторе, і від вас багато що залежить. Але скажіть, вам дійсно подобається ваша робота. Ви - добра людина і не хочете нікому завдавати болю, але у в'язниці не може бути все ідеально. Якщо відбуваються порушення, потрібно їх фіксувати. Мені, та й усім моїм колегам, нема за що на вас ображатися, ви завжди пишете об'єктивно і по суті. Але, на жаль, нічого не змінюється на краще.

- У в'язницях, як і в країні, неможливо змінити все відразу. Ви, можливо, не помічаєте змін, але вони відбуваються.

- А навіщо тоді щось змінювати в таких установах? Припустимо, ми почнемо годувати ув'язнених, як у ресторані, зробимо камери схожими на готельні номери. Оснастимо кожну камеру телевізором, комп'ютером і душовою кабінкою. І, що злочинність зникне? Швидше навпаки, деякі люди почнуть скоювати злочини, щоб опинитися у в'язниці й уникнути боргів, роботи, побутового тягаря. У в'язниці має бути так, щоб ніхто не хотів туди потрапити.

- Так, ви філософ, Томе. Ніхто не пропонує перетворювати в'язниці на розкішні готелі, але базові права ув'язнених мають бути дотримані.

- Їх дотримуються. Їх годують, виводять на прогулянки, надають медичне обслуговування. Що ще потрібно? Прострочені ліки, щури в харчоблоці, недостатня територія для прогулянок - це все дрібниці. Ви за службовим обов'язком звертаєте на це увагу. Для ув'язнених це все другорядне. Перші дні у в'язниці людина зосереджена на тому, як пережити ситуацію, і її не хвилює, що відбувається навколо.

Віктор кинув погляд на годинник, розмова з начальником в'язниці затягнулася. Він уже виконав свої плани на сьогодні.

- Томе, давайте зробимо так, я напишу максимально лояльний звіт, а ви допоможете мені поговорити з одним із засуджених до смертної кари.

- Далися вони вам, - пробурчав Том. - Гаразд, домовилися.