Колектив авторів - Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

наступних періодів, автори намагались якомога детальніше простежити етнічні аспекти розвитку, виділяючи для доби бронзи балто-слов’янську, індоіранську, фракійську та фінно-угорську етнічні спільності. Подальші розробки цих складних питань — за майбутнім.

Сучасна наука має відносно досконалі методи реконструкції економіки та соціального устрою первісного суспільства, загальні принципи якої на базі археологічних джерел передбачають діалектичну взаємодію двох чинників — природи і суспільства. Реалізація такого постулату на практиці потребує, як мінімум, комплексного дослідження як археологічних пам’яток, так і природного середовища часу їхнього існування, що не завжди можливо. І все ж таки ще з 30-х років у практику археологічних досліджень була впроваджена методика розкопок пам’яток широкими площами, яка дала змогу зібрати значну кількість археологічних та інших матеріалів, на базі яких, використовуючи сучасні комплексні методики суспільних та природничих наук, виконано цікаві палеоекономічні, палеодемографічні та палеосоціологічні реконструкції.

На жаль, значна їхня частина залишилася невикористаною у цьому томі з огляду на незавершений і почасти суперечливий характер окремих з них, а інколи й сумнівність інформативної бази інших. Слід зауважити, що навіть за всієї об’єктивності джерельної бази відтворення історії населення первісної доби має свої особливості, не характерні для інших епох.

Історія найдавнішого населення території України — це безіменна, невелемовна історія, яка з глибини тисячоліть промовляє до нащадків лише безсловесними предметами, знаками-символами тих подій і процесів, що нуртували в її надрах. Вона не зберегла нам жодної назви племені чи народу, що жив у прадавні часи на нашій землі, жодного імені вождя чи героя, які, напевне, були у цих народів і племен, не розповідає детально про жодну конкретну подію того періоду. Все це робить її дещо “сухішою” і, на перший погляд, менш привабливою для читача, ніж історії пізніших епох.

Проте й ці неговіркі часи нерідко озиваються до нас промовистими подробицями, з яких дослідник здатний скомпонувати яскраві й захоплюючі картини тогочасної дійсності, пізнати цікаві явища, що мали місце на нашій землі багато тисяч років тому і з якими читач зустрінеться на сторінках цієї книги.

Дослідження пам’яток первісної доби на теренах України здійснюються вже майже 150 років, упродовж яких не раз виникали й зникали найрізноманітніші теорії, концепції та гіпотези, але постійно накопичувалися археологічний матеріал і досвід його опрацювання.

Археологічна наука з повним правом може пишатися видатними дослідниками первісної доби в Україні, серед яких назвемо В. В. Хвойка, П. П. Єфименка, Д. І. Яворницького, В. О. Городцова, Г. А. Бонч-Осмоловського, М. О. Макаренка, С. С. Магуру, М. О. Міллера, А. М. Талгрена, М. Я. Рудинського, О. О. Кандибу, П. П. Курінного, С. М. Бібікова, П. Й. Борисковського, Т. С. Пассек, А. В. Добровольського, О. Ф. Лагодовську, В. М. Даниленка, О. І. Тереножкіна, І. І. Артеменка, Т. Сулимирського, О. П. Черниша, М. Гімбутас та інших, чиї дослідження здобули визнання й належну оцінку в світі археології.

Вагомий внесок у вивчення первісного суспільства на території України роблять сучасні дослідники, з іменами яких читач зустрінеться на сторінках цієї книги.

Характер досліджень з первісної історії та їхній науковий рівень визначаються здебільшого якістю джерельної бази, що невпинно зростає. Своєрідний джерельний “вибух” за останні кілька десятиліть, як і в 30-ті роки, пов’язаний з новобудовними експедиціями. Це, з одного боку, суттєво поповнило джерельний арсенал, а з іншого — тримаючи археологів-первісників у постійній напрузі, не дало можливості достатньо опрацювати необхідні джерела та належним чином окреслити коло нагальних проблем первісної історії України, пов’язаних з новими знахідками. Процес накопичення джерел триває й нині. Водночас множаться проблеми та загадки, які прадавня історія ставить перед дослідниками.

Автори книги намагалися висвітлити чи бодай окреслити в ній досягнення сучасної науки, насамперед ті, що дістали підтримку більшості працюючих дослідників. Поряд з цим висловлені також оригінальні спостереження самих авторів, гіпотези й припущення, що змінюють окремі усталені погляди і мають принципове значення.

І все ж таки немає сумніву, що в майбутньому нова джерельна база і висновки, зроблені в процесі її опрацювання, змусять дослідників внести певні уточнення, а можливо, навіть і переглянути деякі засадничі положення цієї книги. Адже археологія — це захоплюючий і нескінченний шлях пізнання.

* * *

Перший том “Давньої історії України” підготовлений до друку авторським колективом у складі П. П. Толочка (передмова), B. Н. Станка (передмова до першого тому, глави 5, 6 розділу І, розділ II — у співавторстві з М. І. Гладких, розділ III, крім глави 6, вступ до розділу IV частини першої), В. М. Гладиліна (вступ та глави 1—4 розділу І частини першої), М. І. Гладких (розділ II частини першої — у співавторстві з В. Н. Станком), Н. С. Котової (глави 1—5 розділу IV частини першої), С. І. Круц (глава 7 у розділі І, глава 6 у розділі III, глава 5 у розділі IV частини першої; глава 5 у розділі І та глава 6 у розділі II частини другої), В. О. Круца (вступ та підрозділи, присвячені землеробам у главах 1—4 розділу І частини другої), Ю. Я. Рассамакіна (підрозділи, присвячені скотарям та індоєвропейській проблемі, у розділі І частини другої), С. С. Березанської та В. В. Отрощенка (вступ та глави 1—5 розділу II частини другої).

Бібліографія складена авторами і упорядкована Е. В. Овчинниковим.

Укладач покажчиків імен та місцезнаходження археологічних пам’яток — Е. В. Овчинников.

Ілюстрації й макети карт підібрані авторами і виконані Е. В. Овчинниковим, О. В. Тубольцевим та М. М. Ієвлєвим.

Авторський колектив і редколегія першого тому висловлюють щиру подяку всім колегам, які взяли участь в обговоренні книги та її рецензуванні у відділі первісної археології Інституту археології НАН України: C. В. Смирнову, Л. Л. Залізняку, В. І. Клочку, А. Л. Нечитайло, Д. Я. Телегіну, С. Н. Братченку, Т. Г. Мовші, І. М. Шарафутдіновій, А. В. Ніколовій; у відділенні археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича: †О. П. Чернишу, О. С. Ситнику, Л. Г. Мацкевому, М. А. Пелещишину, †І. К. Свєшнікову, В. М. Цигилику; на історичному факультеті Харківського держуніверситету — В. К. Міхееву; всім, хто люб’язно надав матеріали та іншу допомогу для підготовки цієї праці до друку.

Частина перша

Кам'яний вік

Розділ I

Найдавніше населення на території України

Витоки історії України сягають часів первіснообщинного ладу, саме його першого, найдавнішого етапу — палеоліту.

Палеоліт, або в перекладі з давньогрецької — стародавній кам’яний вік, тривав приблизно від 3 млн до 10 тис. років тому.

До періоду палеоліту сходять найважливіші