Франц Кафка - Скорочено Перевтілення

Одного разу вона помітила лише причинені двері кімнати Грегора і увійшла. Він не чекав цього, та й взагалі не мав наміру ховатися, навіть загрозливо поліз їй назустріч. Та вдова не злякалась, а схопила стілець і замахнулася на Грегора. Він змушений був зупинитись. З того часу вдова щодня заходила до нього, навіть розмовляла з ним, називаючи його "гнійний жук". Грета працювала тепер у магазині, в неї не вистачало часу доглядати за Грегором, і служниця стала виконувати її обов'язки. Щоб звести кінці з кінцями, сім'я вирішила взяти пожильців — трьох чоловіків, які дуже дбали про чистоту і порядок у всій квартирі. Вони примусили винести з кімнати, яку наймали, а згодом і з кухні, зайві речі. Все, чому не знайшлося місця у квартирі, помістилося тепер у кімнаті Грегора, яка вже зовсім перестала скидатися на житло. Якось квартиранти обідали вдома у вітальні, а хазяї — на кухні. Двері у кімнату Грегора були трохи відчинені, тому він добре чув, як сестра вперше після його перевтілення почала грати на скрипці. Грою її зацікавилися наче і квартиранти і запросили пограти для них. Грегор слухав музику як зачарований, він думав, що не може бути твариною, коли так добре розуміє, про що співає скрипка. Йому хотілося бути у цей час поряд із сестрою, аби вона грала тільки для нього. Він зазирнув у вітальню і побачив, що квартиранти не дуже уважно слухали гру, їх більше цікавило, що відбувається за вікном, куди вони дивились. Грегор наважився просунутися трохи далі у вітальню. Він весь був вкритий пилом, що скрізь лежав у його кімнаті, на спині таскав за собою волосся, нитки, залишки їжі, він став таким байдужим до цього, що давно вже не лягав, як раніше, на килим і не чистив спину. Оце неохайне чудовисько вилізло на сяючу підлогу вітальні. Його помітив один із пожильців, і вибухнув огидний скандал. Квартиранти запевнили, що вони не тільки нічого не заплатять за житло, а навіть вимагатимуть компенсації за проживання поруч із такою гидкою істотою. Коли вони пішли, грюкнувши дверима, Грета перша почала розмову про те, що так жити далі неможливо, що треба спекатися потвори. Батько тільки розгублено запитав: а як? Мати зайшлась у нападі задухи. Грета сказала, що це просто, треба тільки перестати думати, що ота огидна істота — Грегор, бо він давно вже перестав ним бути, той Грегор був чуйний і тактовний, він ніколи б не дозволив собі, щоб через нього терпіла його сім'я. Чому він не пішов геть, запитувала сестра, тоді б вони втратили Грегора, але назавжди зберегли б найкращу пам'ять про нього. Грегор сам вважав, що повинен зникнути. Коли наступного ранку служниця увійшла до його кімнати, вона побачила, що він лежить зовсім нерухомо. Вона навіть штовхнула його віником, але тільки трохи зсунула тіло з місця. Тоді вдова радісно розповіла господарям, що "воно здохнуло". Мати зайшла подивитись і переконалася, що тіло стало сухим і плескатим. Коли служниця намірилася віником поворухнути його, мати хотіла зупинити її руку, але не зробила цього. Всі відчули полегшення у той день, тому вирішили присвятити наступний відпочинку, прогулятися за місто. Вони сіли писати листи до своїх наймачів з проханням дати відпустку на один день. Увійшла служниця і з таємничим виглядом, наче принесла дуже гарну новину, чекала, поки на неї звернуть увагу. Батько запитав її, у чім ще річ, і вона почала розказувати, що зробила з тілом Нещасної потвори, але хазяї знову заглибились у свої листи. Вдова плюнула і пішла. Мати і Грета мовчки погодилися, коли батько сказав, що час змінити служницю. У вагоні трамваю, який віз їх за місто, вони жваво обговорювали види на майбутнє, яке здавалося їм не таким вже й поганим. Батьки дивилися на Грету і думали, що, незважаючи на бліду шкіру, їхня дочка розцвіла, і час подумати про доброго чоловіка для неї.