Софія Малинська - День всіх знервованих, Софія Малинська

Що було далі, уявити не складно.

В хід пішли туфлі, руки, ноги, і усе, що я пам’ятала з курсів самозахисту. Коли я закінчила, Орлов знову хрипів і важко дихав, тільки вже на підлозі, тримаючись за ту свою частину, котру я воліла б йому відрізати.

А тоді втрутилася охорона. От тільки, як можна здогадатися, ця історія не мала щасливого і справедливого фіналу.

Мене вигнали з заходу за напад, і сказали, що я маю бути вдячна цій паскуді Орлову за те, що він “сьогодні добрий, тож не висуватиме звинувачення проти мене”. А у відповідь на моє звинувачення Орлова у домаганнях, мені сказали, що дівчина, яку я врятувала, нічого не підтвердила.

Гадки не маю чи він її залякав, чи просто дав грошей, чи усе разом. Та і байдуже, якщо чесно.

Навіть якби я знала, що усе так скінчиться, я не вчинила б інакше.