Степан Босий - Монгольська навала, Степан Босий

Коломна, лютий 1238 року.

Після падіння Рязані новина про татарську навалу швидко розповсюдилася по всій Русі. У Коломні, що була важливим форпостом на шляху до Москви, мешканці підняли тривогу. Князь Дмитро, воєвода сміливий і рішучий, розумів, що місто повинно вистояти будь-якою ціною. За кілька днів до облогової армії Батия, Коломна була готова до боротьби.

Дмитро дивився на величезні стіни своєї фортеці. Він наказав закрити всі ворота, стягнути додаткові сили з навколишніх сіл і вивести всіх воїнів, що могли тримати зброю. Але навіть на тлі підготовки, Дмитро не міг приховати своєї тривоги. Він бачив, як вмирають міста, як сили монголів безупинно ростуть.

Воїни вже готувались до першої атаки. Вечірній сонце було низьким, і його промінь відбивався від величезних дерев'яних таранів, які татари використовували для розколювання міських стін. Коломна була малим містом, і хоч стіни її були міцними, їх було важко утримувати довго.

— Вони йдуть, — мовив один із молодших воїнів, дивлячись на горизонт.

Дмитро подивився на поле і побачив, як темна хвиля татарських вершників розступила рівнину. Вершники сиділи на великих чорних конях, мов хмара, що затягує небо. Лишалося тільки чітко вистояти — і можливо, навіть перемогти.

Монгольські війська підійшли до стін, і перша стріла проколола повітря. Це була лише спроба перевірити оборону. Проте, як тільки перші загони татар почали атакувати, коломницькі стрільці зустріли їх градом стріл. У відповідь татари підігнали величезні машини для облоги, зокрема й ті самі тарани, що вже лущили ворожі стіни.

Князь Дмитро стояв на одній з веж, піднімаючи меч. З кожною хвилиною він ставав все більш упевненим, що Коломна не повинна впасти. Відчайдушна боротьба не забарилася. Всі ворота міста були переповнені людьми, що тримали луки й пік. У деяких місцях монголи змогли пошкодити стіни, однак рязаницька стійкість стала прикладом.

Однак монголи не спішили брати Коломну. Вони знали, що місто лише ворота до ще більшого шляху на захід. Вони почали облогу.

Місяць тривав.

Протягом кількох тижнів Коломна стійко чинила опір, витримуючи атаки та постійні удари таранів. Але всі розуміли, що їхній час обмежений. Дмитро не міг дозволити собі довше чекати — і вирішив зробити останній рішучий крок.

У ніч, коли татари почали знову готуватися до наступу, Дмитро наказав відкрити один з воріт і вести своє військо в контратаку. Як тільки коломницькі воїни вибігли з фортеці, вони вперше вдарили по монголах, зайшовши їм в бік.

Але сили були нерівними. Вороги швидко перегрупувалися і, скориставшись чисельною перевагою, зламали оборону. Коломна все ж була змушена здатися. Князь Дмитро загинув, захищаючи останню вежу, але його вчинок став легендою серед руських воїнів.