Інна Турянська - Космічного продовження не буде!, Інна Турянська

— Коханий, няня пішла. Так, що тато каже за Алена? 

— Та все добре з малим. Ну точніше не зовсім добре, але й…Короче, якась інфекція, але усе минеться. Діночко, не хвилюйся. Ален в нас міцний хлопчик…а от моя витримка не така міцна і я…

— А чого ж їх так довго тоді немає, може подзвонити до тата…, — говорила наче сама з собою жінка, і вже зібралася знову кудись йти, але Степан перехопив її за руку і притяг до себе.

— Не треба нікуди дзвонити, і тікати теж не треба. Малий в надійних руках, з ним твої батьки побудуть, а ти, будь ласка, побудь зі мною. Благаю, — сказав Степан таким жалісливим голосом, на що Діна аж всміхнулася, і таки пригорнулася до нього. 

— До речі, я тільки що погуглила, як виглядають космічні тюльпани. Степанчику, це ж така краса! — сказала жінка аж очі завертаючи, — Ти мені такі колись теж подаруєш, правда? 

— Матінко рідна, невже я і справді настільки старий, щоб розуміти ці всі тренди. Що ж там гарного, колір як гробова дошка. От як можна отак взяти і зіпсувати такі гарні квіти…, — обурився чоловік сам про себе.

Діна лиш хихикнула і прилинула до чоловічих грудей. 

— Мила, за космічне продовження хоч в космосі тобі ці квіти знайду. Артур купив усі, але ж є ще квіткові. Тільки, будь ласка, не муч мене більше і ходімо…ем….полетимо зі мною в одну подорож. А ось це, — сказав він на ліжко, — Наш, так би мовити, аеродром. Кажуть, — шепотів він їй на вухо, — Треба просто зараз випустити одну ракету…ем…до космічної станції. 

Діна лиш сором'язливо хіхікала, але охоче відповідала на всі поцілунки і обійми чоловіка. І коли вони вже майже дійшли до того самого аеродрому у двері хтось постукав, а потім подзвонив. Степан важко зітхнув і сказав:

— Вдамо, що нас немає. Ми в космосі! 

— Та ні, — легко відсторонила його Діна, — Треба подивитися хто там. 

Важко зітхнувши чоловіку нічого не залишалося як випустити дружину з обіймів. 

— Степанчику, це няня! — гукнула жінка з коридору, — Здається, в дівчаток теж саме що й в Алена. Треба їхати в поліклініку.

— Матінко рідна! Ну чому усі срачки і ригачки звалюються на мене саме в той момент, коли мені так треба злітати в космос, — сказав сам до себе чоловік підводячись з ліжка.

###