Оля - Піратський скарб, Оля

-Але ми стоїмо в порту.

-Це погано?

-Звісно, немає ніякого руху.

-Наші пірати довго не були на березі. Не пестили дівок, не напивалися до смерті та не грали в карти на всі свої гроші та манатки. Їм треба відпочити. Нам, до речі, теж, тому пропоную ввечері піти в якийсь кабак випити рому і пограти в карти.

-З тобою в карти грати дурна справа.

-Чого ж?

-Ти завжди перемагаєш, тому якщо грати, то тільки з тобою в команді.

-Тоді ми розведемо якусь компанійку на непогану таку суму ввечері. Здеремо з них останні штани, компаньйонко.

-Ось на це я згодна.

Таверна "чорний туз" зустрічала нас свіжим запахом побілки, рому та присмаку гірких сліз піратів. За чотирма столами сиділи пірати, які могли собі дозволити високі ставки, але і програші з цими ставками були часті.

-Сеньйоріта Авра, сеньйоріта Аліса, невже ви прийшли для того, щоб наші клієнти збанкрутували?

-Ми збираємося зірвати куш, тому роздавай, круп'є.

-рому від нас на всіх.

Пафосно промовила Аліса. Головне це на початку гри добре себе прорекламувати. Показати, що ти не збираєшся програвати, що ти впевнений в собі.

-Яку ставку бажаєте покласти, леді? Доступні іспанські піастри, англійські гінеї, французькі луїдори, голландські дукати та португальські крузадо.

-Ми нещодавно пограбували корабель голландців, тому кладемо дукати.

-Сума?

-75 дукатів.

Збоку почалися шепітки. Не кожен міг дозволити собі покласти стільки грошей як першу ставку, адже за 75 дукатів можна було купити невеличкий корабель або вантаж рому.

-Чи підтримуєте ставку, сеньйори?

Самовпевнено запитала я. Сьогодні я очікувала обідрати їх.

-Підтримую ставку.

Поклала на стіл 75 дукатів Аліса.

-Кладу кольє з чистого золота з вкрапленням сапфірів. По чутках воно належало одній королеві, але я не знаю чи вони правдиві.

Відповів перший пірат. Капітан Веслей був уродженцем Англії. Досить заможним та впливовим, тому я не здивуюся, якщо це кольє колись належало самій Анні Болейн.

-Підтримую ставку сеньйоріти Лаврендж

Промовив капітан Роскоу. Він був голландцем і досить заможним, крім піратства на своєму кораблі він також мав частку з піратства своїх васальних кораблів. 75 дукатів для нього було не настільки й великою сумою.

-Тоді почнемо гру.

З Алісою ми сидимо один навпроти одного, а отже ми маємо змогти вдачно завалити цих двох.

Круп'є почав роздавати карти. Кожному гравцю по 6 карт, козир піка. Чудово. В мене на руках 3 козирі 7, 10 і туз. Досить непогано, крім цих карт в мене на руках дві шестірки бубнова та хрестова і червова дама. Непоганий набір. Надіємося, що сеньйора Селена³ буде на нашому боці як і завжди. Я торкнулася вишуканої прикраси на шиї. Вона була маленькою та ледь помітною. На золотому ланцюжку, який я колись майстерно вкрала в якоїсь аристократки красувалася гральна карта з чистого золота з зображенням пікової дами. Я зробила цю карту на замовлення. Вона коштувала мені немалих грошей, але я не пожалкувала їх на цю прикрасу. Це перша карта з якою я перемогла в картах. Піка була моїм першим козирем і принесла мені везіння. Я вірила в це. Морська Селена не полишала мене на щастя ще ні разу. Перша моя гра була з батьком. Я була зовсім маленька. Років 9 і весь час ображалася на батька.

-Ні, Авро, цією картою ти не можеш битися.

Звучав в моїй голові злегка роздратований батьків голос. Я вже всоте запитала чому я не можу черву побити бубою, адже в них однаковий колір і буба більше.

-Але чому?

Повторював мій дитячий голос.

-10 більше за 7.

Пояснювала я. В моїй голові це було досить логічно.

-Але це не та масть.

-Ну і що?

Вторила я. Я не вміла програвати й досі не вмію, хоча реакція звісно змінилася. Тоді батько як міг піддавався мені, допомагав і я все ж таки перемогла. Тоді я була безмежно щаслива, що змогла перемогти такого вправного гравця як мій батько.

-Я перемогла, перемогла.

Бігала я по каюті та стрибала. Моєму щастю не було кінця і краю.

-Давай ще раз.

-Добре, але тримай цю карту.

-Чому?

-Це твоя перша козирна карта. Пікова дама. Вона буде приносити тобі везіння в картах. Морська Селена завжди буде допомагати тобі.

-Такі були слова батька. Це, мабуть, один з небагатьох моментів коли він міг бути не першим помічником або капітаном, а моїм батьком.

Першим ходив капітан Роскоу кинувши червову 7. Я відбилася своєю дамою, а капітан Веслей докинув і свою 7 буб. Влучно відбившись 7 пік я взяла карти з колоди. Валет буб і валет хрест. Я ходила до капітана Роскоу двома шестірками. Він відбився двома королями. Гра була досить важка для наших противників, адже досить скоро ми з Алісою навіть не давали їм ходу і вони весь час забирали карти. В кінці гри ми успішно вийшли, а їх залишили в дурнях. 75 дукатів і кольє з чистого золота наші. Сеньйора Селена не покинула нас, що мені подобалося.

-Ну що ж, сеньйори. Гра була красива та влучна, тож ми забираємо свій куш.

-Е ні, дівчатка, можливо, ще партійку?

-А чом би й ні. Сідаємо, Алісо?

-Я не проти.

-Але що ви будете ставити, сеньйори?

-Кладу свій кинджал з дорогоцінним камінням.

-Хороша ставка, капітане Веслей. Схоже він пограбував судно з цінним вантажем, ювелірні прикраси, дорога зброя.

-Кладу 75 крузадо.

-Залишаємо минулі ставки.

Промовила я.

-Ставки прийнято.

Промовив круп'є і гра почалася. Карти в мене були жахливі. Всього один козир на руках, але в ході гри я змогла отримати ще кілька козирів. Аліса вийшла, а я залишилася з одною картою і двома піратами, які хочуть мене завалити. В мене король козирний, а туз вийшов. Я поб'ю будь-яку карту. Перемога моя. Капітан Веслей ходить королем, а я влучно відбиваюся знову залишаючи їх в дурнях. Ми швидко забираємо свій куш і тікаємо, бо може зав'язатися драка, а мені зараз не до цього.

-Добре ми їх пошили в дурні.