obraxxas - Вальпургієва Ніч, obraxxas

Всі вони, навіть серед іншої магічної присутності, не могли відвести поглядів від кандидаток, адже кожен з них мріяв про ту ніч, коли Королева ночі вибере їх для останньої насолоди перед ритуалом, що відбудеться після цього. Їхні серця билися в унісон із піснею, яку відьми почали співати, голоси яких линули в ніч, заповнюючи атмосферу чаклунським напруженням:

— Відьма-нощь, приведи вогонь,
Тьмою обійми лісовий закон.
Огне червоний, світись ярко!
Велесу в жертву, душі з подарка!

Слова пісні, наповнені давньою магією та магічною силою, сповнювали землю навколо, і темна енергія, як невидима сила, почала пульсувати в кожному листку, в кожному камені. Хлопці ковена відчували, як вогонь, що розпалювався в їхніх серцях, притягує їх до цього незворотного моменту — до того, що вирішить їхню долю і залишить на ній незгладимий слід. У повітрі панував туман очікування, збудження й тихе трепетання.

Глибокий, мелодійний спів відьом, мов хвилі, що накочуються на берег, заповнив галявину, наповнюючи її магічною атмосферою. Відьми, сплітаючись у коло навколо жертовника, водили хоровод, їхні голоси перепліталися в єдиному ритмі, мов древні закляття, що лунали з глибин лісу.

Велина, старша відьма, стояла біля жертовника, з її уст виривалася могутня сила. Її голос лунав на всю галявину, мов грім, який передує бурі:

— Дочері ночі, сини ліса! Нині настав час великій. Велес, наш покровитель, чекає дар наш, а ми йому воздадім. Та, чий кубок горіть будєт полимєм червлєним, стане Королевою ночі, дарующей силу богам і ковену нашему!

Кожен кубок був вирізьблений із темного дуба, прикрашений магічними рунами, що палахкотіли, наче на них залишили сліди самого часу. Краплі роси, що блищали на їх поверхні, створювали враження, ніби кожен кубок містить у собі маленький шматочок ночі. Усередині кожного — густе зілля, що випромінювало спокусу своїм ароматом, поєднуючи полин, звіробій, мед і краплю крові кожної кандидатки.

Велина підійшла до першої відьми, її рухи були вишуканими та поважними. Простягнувши кубок, вона вимовила:

— Рукою своєю вогонь визові. Да буде воля богів!

Молода відьма тримала кубок тремтячими руками, її серце билося швидко. Вона поглянула в темну глибину чаші і прошепотіла заклинання, що було частиною її душі:

— Огне живий, явися! Да будеш святи, да будешь волею богів!

Полум'я в кубку спалахнуло, але воно було блідо-зеленим, і глухий голос Велины пролунав, як холодна правда:

— Не ти. Чекай волі богів.

І так одна за одною відьми викликали полум'я, але жодна не отримала червоне світло. Напруга в повітрі зростала, мов буря, що ось-ось обрушиться на землю. І ось, настав час для Мраї.

Її серце билося так швидко, що вона майже чула, як його пульсація відлунює в скронях. Повільно, з небувалим для себе спокоєм, вона взяла кубок у свої руки. Його холодний край торкнувся її шкіри, і аромат зілля заповнив її розум, п'янкий і захоплюючий, немов сама суть ночі. Вона вигукнула, і її голос пролунав над галявиною, чистий і яскравий, мов спів жайворонка:

— Велесе, отче наш! Примі дар мій, яві волю свою через вогонь!

І в ту мить полум'я в кубку спалахнуло. Яскравий червоний вогонь забарвив усе навколо в криваві тони, відбиваючись у навколишніх деревах та рослинах. Він був не просто полум'ям — він був її долею, її вибором.

Відьми й відьмаки вибухнули криками радості:

— Королева! Королева ночі!

Мрая відчула, як її душу охоплює хвиля гордості й одночасно неймовірного страху. Вона дивилася на своє полум'я, що спалахнуло яскраво перед нею, і не могла повірити в те, що сталося. Вона була обрана. Вона стала тією, чиє життя стане даром для ковена, для богів, і в той же час обірветься, як остання нитка життя.

Велина підійшла до Мраї, її руки лягли на плечі дівчини, як важка вуаль. Її слова були тихими, але пронизливими:

— Мрає, ти — ізбранная. Великий дар чекає на тебе. Ночь твоя будєт полна насолоди і слави, а душа твоя стане частиною волі богів. Примі це з честью.

Мрая кивнула, її тіло тримтіло, але в її серці палахкотіла впевненість. Це була її доля, її шлях. Інші відьми, що стояли навколо, підходили до неї, торкаючись її рук, шепочучи слова захоплення і поклоніння. Молоді чоловіки ковена спостерігали за нею з бажанням, їхні погляди були повні пристрасті.

Співи відьм продовжувалися, піднімаючи темні сили до небес. Їхні голоси розривали ніч, як шовкові нитки вітру, що мчать серед пустель:

— Огне гори, сілой пилай,
Велесу жертву нашу воздай!
Да светіт душа Королеви ночі,
Да станет звездамі в ночі воочію!

Велина, не відводячи погляду від Мраї, почала підготовку до кульмінації ритуалу. Відьми розсипали навколо жертовника трави, кожна з яких мала своє значення: чебрець для очищення, звіробій для захисту, полин для магічної сили. Повітря стало важким від густого аромату, що заколисував і вводив у трансовий стан. Істоти лісу — мавки, лісовики, навіть духи боліт — виглядали з тіней, спостерігаючи за ритуалом з благоговінням.

Мрая підняла погляд до неба, її губи прошепотіли молитву:

— Велесе, Перуне, Маро — прийміть мене! Нехай душа моя служить вам у вічності!

Її серце билося, хоча й з тривогою, але тепер вона співала разом із ковеном, і знала, що ця ніч належала їй. Її доля була тепер написана, а її шляху не було назад.