Марі-Анна Харт - Невидимі сліди, Марі-Анна Харт

— Можливо, якби ти запропонував раніше, я б і погодилася, але я вже планую поїхати... — Кейт виглядала дещо розгублено.

— Перестань! В тебе не було жодних планів! Ти вигадуєш їх на ходу! Це шанс для всіх нас жити далі, і це ідея Йена! Він хотів тебе покликати! — Рон намагався не виглядати надто наполегливим, але його голос зраджував серйозність наміру.

— Я не люблю гори і не вмію кататися на лижах, — сказала Кейт, ховаючи хвилювання.

— Нічого страшного! Там більшість їде не кататися, а просто відпочивати  і випити!

— Алкоголь я теж не люблю, — Кейт  підняла брови.

— Ну, там є чудовий камін і стільки книг! Це точно тобі сподобається. Ти ж любиш книги! — Рон відчував, як хвилювання поступово вщухає, і він відчував, що наближається до свого.

Рон, вибач, але я відмовляюся. У мене справді є плани, і я не зміню їх заради поїздки в гори. Обіцяй, що ще подумаєш.

Кейт нічого не відповіла, швидко зібрала свої речі та вийшла з кімнати. Весь цей час Елен стояла й сумно дивилася на Рона.

Я ж казала тобі. Ще не все втрачено.

Рон намагався виглядати впевнено, але розумів, що переконати Кейт буде набагато складніше, ніж він уявляв. Але у нього є ще цілих шість тижнів, щоб це зробити.

Через два тижні Рон вирішив зробити другу спробу переконати Кейт. Цього разу він вирішив поговорити з нею, коли Елен не буде поруч. Прийшовши до них у гості, коли Елен була на парах, він довго стояв перед дверима, розмірковуючи, чи правильно він чинить. Із однієї сторони Рон розумів, що є велика вірогідність, що поїздка тільки загострить ситуацію.  Але все ж таки наважився і постукав.

Кейт відкрила двері не одразу, якось вагалась, мов не була готова зустрічати Рона, але врешті вирішила це зробити.

— Привіт, Елен ще на парах. Якщо хочеш, можеш зачекати її у вітальні, — сказала вона, але погляд її був сумним, мов виснаженим.

Рон завагався, намагаючись розібратися у своїх почуттях перед тим, як відповісти.

— Дякую, але ми можемо поговорити, — сказав він, відчуваючи, як кожне слово виходить через зусилля. Його внутрішня напруга була величезною, і він намагався стримати себе, не показуючи, як все це його мучить.

Кейт коротко кивнула, але її погляд був настільки холодним, що навіть Рон відчув її відчуження. Вона зробила кілька кроків назад, неначе намагаючись дистанціюватися.

— Якщо ти про поїздку, то одразу моя відповідь — ні, — сказала вона з рішучістю, але знову ж, у її очах пробіг смуток, який вона намагалася приховати за маскою впертості. Вона не хотіла, щоб він бачив, як це все її ранить.

Рон зітхнув, вирішивши не відкладати розмову.

— Кейт, я знаю, що між тобою і Йеном була напруга, але це шанс для вас обох! Я впевнений, що якщо ви будете змушені спілкуватися в такій обстановці, то все зміниться. Ви перестанете уникати один одного. Я точно не хочу, щоб це було для тебе якось важко, але шанс подолати непорозуміння між вами — це те, що потрібно! Не хочеш їхати заради того, щоб налагодити стосунки з Йеном — не їдь. Але поїдь заради Елен. Вона відмовляється їхати без тебе, бо не хоче залишати тебе одну. Їй незручно через цю напругу між вами. І Елен відчуває провину через те, що сталося. Вона завжди була твоєю опорою та підтримкою. Вона на все готова заради тебе. То невже ти не готова?

Кейт нічого не відповіла, але в її погляді було щось таке, що видавало її внутрішнє переживання — вона відчувала свою провину. Це був момент, коли слова Рона наче потрапили в ціль.

Рон, не чекаючи відповіді, вийшов, не попрощавшись. Він відчував, що зробив важливий крок, але не був певен, що все буде так, як він сподівається.

Наступного ранку Рон отримав SMS від Кейт:

"Добре, я їду, але якщо нічого не вийде, я одразу повернуся додому, і ти більше ніколи не будеш будувати планів."

Рон зрадів і одразу відписав:

"Ок, обіцяю. Це буде чудовий відпочинок."

Рон справді був радий, хоча в його серці залишалося певне хвилювання. Він сподівався, що все справді піде добре. Спільний час з Кейт і Йеном мав стати шансом для всіх налагодити стосунки.

Наступні тижні пролетіли дуже швидко, і коли до поїздки залишалося всього два дні, сталося те, чого ніхто не очікував.

Кейт без особливого ентузіазму збирала свої речі, намагаючись приховати своє хвилювання. Вона не могла приховати, що нервує, хоча й намагалася виглядати спокійною. Елен, навпаки, виглядала вкрай нервовою. Рон теж не виглядав спокійно — чим ближче наближався момент від’їзду, тим менше він був впевнений, що це була хороша ідея. Здавалося, що всі навколо відчувають напругу і стрес.

Усі домовилися зустрітися в готелі «Дикий кабан», який знаходився за 150 км від  будинку Йена, і вже звідти продовжити шлях разом. Рон та Елен планували поїхати раніше, оскільки їм потрібно було заїхати на день народження до сестри Рона, а Кейт мали забрати Оуен та Ліза і завезти до готелю, де вона мала пересісти в машину до Рона і Елен. Але все пішло не за планом.