Ірина Мальчукова - Антресолія – країна забутих бажань, Ірина Мальчукова

Так, не забув він ганьбу, що пережив під час сніданку, а образу, як кажуть в кіно, змивають кров'ю. Крові у хлопчика під рукою не виявилося, але раз така справа, він вирішив піти іншим шляхом. Яшка різко обернувся і мало не плюхнувся носом на вологу і слизьку підлогу (Тонь Васильна постаралася, вимивши її перед обідом), підбіг до вікна і сховався за товстою рожевою фіранкою. Заплющивши очі і мугикаючи від задоволення, він мстився і пісяв під батарею, а за вікном яскраво світило сонце і співали птахи...

«Не люблю я рожевий колір, одначе!» – прийшов до висновку малюк і відправився спати.

Увечері, сидячи на лавці з Машкою в очікуванні батьків, Яшка стискав в долоньках тополину пушинку. Обережно піднімаючи пальці і заглядаючи одним оком всередину, він загадував бажання: «Нехай мама поцілує мене перед сном...»