Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

Далі виповз на високий берег, звідки було помітно, що відбувається на галявині, обтрусився і жадібно придивився величезними очима на силует загадкового візитера з птахів. Істота ласувала пійманою твариною.

Хоча поблизу вони вже не нагадували ні птахів, ні ящерів. Розмірами істота була невелика, але якого саме, кіт так і не зрозумів, оскільки навколо розстилалося рівне поле і порівнювати виявилося нема з чим. Принаймні, на вигляд ця загадкова тварюка могла зрівнятися з тією істотою, що ходить на двох лапах, що він зустрів у лісі, тонше в кілька разів і нижче. Тільки ця з іншою головою, мала дзьоб, гострі ікла та крила.

І тут погляд кота впав на дивовижну штуку, що валялася в траві. Штука була цікавіша за найдобірніші кристали: довга палиця, з одного боку ширша, а з іншого все уже й уже. Кіт квапливо підскочив до неї, понюхав, лизнув, помацав кінцівкою і штовхнув трофей. Палиця була місцями м'якою, місцями щільною, там були дивні заглиблення, він такого ще ніколи не бачив. Кіт помацав один із блискучих гаків і негайно порізався.

— Обережніше! - прогудів тихий глибокий і низький голос. Але кіт, звичайно, нічого не зрозумів.

Кіт завмер від страху, потім повільно повів очима на всі боки. Голова покрутилася навколо. Зашипів. Нікого.

— Я тут, — промимрив голос. Той самий результат.

Кіт озирнувся ще раз з тим же результатом і про всяк випадок почав відходити в траву, тягнучи за собою предмет, що його цікавить. У тіні він знову відчув себе у безпеці та продовжив вивчення знайденої палки.

Раптом кота взяли за загривок і підняли вгору. Кілька миттєвостей він висів у повітрі, тремтячи від жаху, і витріщеними очима розглядав таку знайому істоту, що він бачив у лісі, а потім за допомогою псі відростив криві гострі шипи по периметру всієї тушки. Істота скрикнула, випустила кота і затрясла закривавленою кінцівкою, а той, у свою чергу, відскочив, здибив шерсть, вдарив псі атакою і приготувався битися. Істота щось робила з раною на кінцівки та бурчала.

— Я тобі покажу, як брати чуже! - закричало воно знову щось не зрозуміле - Ти на мене напав! Я тут лежу полюю, спочатку прилітає лускатий птах, ловить мою дичину, а потім пхається нахабна морда і намагається потягнути гвинтівку. Це акт агресії! Проти мирного представника іншої планети! Дивись! - Істота тицьнула поранену кінцівку йому в морду, оббризкавши його кров'ю.

Кіт знову вдарив псі атакою, але ефекту не було, цікаво, не траплялися йому такі індивіди, які б не падали від його атаки.

— Ти бачив? Ні, ти бачив? - істота метнулася до кота, що знову випустила псі шипи: - Де ти такий узявся, іди звідси не заважай мені полювати, жерти хочу не можу. Сьогодні на обід буде ця тварюка.

Істота підтягнула палицю, направила її у бік птаха і пролунало клацання, і птах звалився там, де сидів.

— Нарешті в мене буде обід — істота стала на повний зріст і попрямувала до птаха.

Кіт не розумів, що відбувається, всю його зграю побоювалися у всіх світах, а тут не сприймають як завжди. Він схопився ще раз вдарив псі атакою, істота як йшла, так і продовжувала йти, і вирішив її вкусити за нижню кінцівку. Схопився, підбіг схопив за місце, що сподобалося, з початку зуби трохи увійшли в темну плоть, а потім застрягли й ні туди й, ні сюди, спробував драти кігтями, теж немає ефекту. Знову його взяли за загривок і відкинули вбік.

— Та май ти совість. - знову загудів низький голос. - Ти, мабуть, мене навіть не розумієш. Іди куди йшов, це моя здобич.

Кіт обережно пішов за цією істотою.

Істота дісталася птаха, відірвало своїм іклом кілька гарних та смачних шматків м'яса від птаха і подивилося на кота. Помахало своїм іклом, відірвало шматочок м'яса і кинуло в його бік. Кіт підійшов понюхав, лизнув, їстівне, вгризся зубами спостерігаючи за такою цікавою істотою. Вона витягло з птаха все цінне, що їй сподобалося і гарний камінчик потрібний коту. Помітила, що я перестав їсти та спостерігаю за камінчиком, показала зуби та сховало камінчик у собі.

Покрутилося, перевірило все навкруги та попрямувала до лісу. Кіт залишився їсти м'ясо. Через деякий час з лісу пролунав тріск гілок. Потрібно піти подивитися, що воно там робить, обійшов по колу і заліз на дерево, з якого було добре помітно, що робить істота. Воно очистило місце, натягло гілок, створило вогонь. Кіт збирався тікати, але істота ніяк не відреагувала на дим та вогонь. Він збирався глянути, що буде далі. Істота підкидала гілки у вогонь, потім все догоріло до вугілля, а зараз дістала м'ясо птиці, намазане різними не знайомими запахами коту, натягнуло його на палиці, і поставило на вогонь. Лісом пішов аромат схожий на горіле м'ясо з незнайомими запахами. Мимоволі у кота виступила слина та забурчав живіт. Потрібно піти спробувати це. Цікаво ж, що так може пахнути. Кіт спустився з дерева та попрямував до дивної істоти.