Ернст Юнгер - Наближення. Наркотики і сп'яніння, Ернст Юнгер

рамках розширеного тлумачення, до якого, до речі, пасуватиме також злочин і кара. Сп'яніння і злочин перебувають по сусідству, й часом їх важко відокремити, а особливо коли вони опиняються близько до межі.

У сп'янінні — байдуже, діє воно седативно чи збудно, — час випереджається, організовується по-іншому, позичається. Цей час вимагатимуть назад; за припливом іде відплив, барви бліднуть, світ стає сірим, нудним.

Усе це ще можна вписати в рамки фізіології й психології, хоча вже тут чигають катастрофи. Водночас відбувається Прометеєва крадіжка світла й образу, проникнення в ареал богів — там також є час, хоча кроки стають ширшими й твердішими, залишаючи після себе величезні сліди. Там також є небезпеки, адже за те, що «прожив, як боги, я раз один[20]», треба платити.

12

Час, який я первинно визначив для цієї теми, вже минув, він остаточно вичерпався. Якось я взявся за ідею написати есей, присвячений Мірчі Еліаде[21] з нагоди його 60-річчя («Наркотики і сп'яніння», «Антей», 1968). У другій частині мало йтися про особливі види досвіду; й ось ця частина розширилася на всі боки. Я міг би суворіше звести її до системи, тож обмірковую у зв'язку з цим деякі поняття, які щораз знову виринають; тоді для читача буде зручніше слідкувати за текстом, який розгортається аркуш за аркушем.

Тема веде далі, але не до кінця — про що й натякає заголовок, що пасує до будь-якого розвитку, а особливо до мистецького, а також до життя загалом. Власне робота була спрямована не так на те, щоб написати книжку, як на те, щоб сконструювати апарат, транспортний засіб, в який сідаєш одним, а виходиш іншим. І насамперед це стосується самого автора — розмисли ad usum proprium[22], для власної орієнтації. Читач за бажанням або за потреби може взяти в них участь.

Наркотики і сп'яніння

Qu'elle soit ramassée pour «le bien» ou pour «le mal», la mandragore est crainte et respectée comme une plante miraculeuse… En elle sont renfermées des forces extraordinaires, qui peuvent multiplier la vie ou donner la mort. En une certaine mesure donc, la mandragore est «l'herbe de la vie et de la mort[23]».

Мірча Еліаде, «Культ мандрагори в Румунії» («Залмоксис[24]», 1938) 13

Уплив наркотиків амбівалентний; вони впливають як на дію, так і на споглядання: як на волю, так і на уяву. Обидві ці сили, які нібито виключають одна одну, часто викликаються тим самим засобом, як то знає кожен, хто принаймні раз спостерігав за товариством, що бенкетує.

Проте є доволі сумнівним, чи справді вино можна зараховувати до наркотиків у вузькому сенсі. Можливо, його первинна сила протягом тисячоліть вживання була одомашнена. Про дещо потужніше, але також лячніше ми дізнаємося з міфів, у яких Діонісій постає як господар свята зі своїм почтом із сатирів, силенів, менад та хижих звірів.

Переможний похід цього бога відбувся в протилежному до Александра напрямку: з Індії через Близький Схід до Європи, і його завоювання виявилися довготривалішими. Діонісій, як і Адоніс, вважається засновником оргіастичних свят, періодичність яких глибоко переплетена зі світом історії, а із самими святами тісно пов'язаний пишний фалічний культ. Він не становив змісту діонісій, а був одним із одкровень, які підтверджували таємницю та обов'язковість її сили. Як свідчив один давній автор, порівняно з цими відправами «святкування Афродіти на Цитері можна було назвати благочестивими дитячими забавками».

Ця первісна сила вина розтанула; ми бачимо лише її пом'якшене повернення в осінніх та весняних святах виноробних країн. З припливу жаги життя, барв, мелодій, гротескних картин рідко виринають сліди давнього світу містерій з їхнім моторошно заразливим насильством. Тоді на обличчях, у стрибках і танцях з'являється щось архаїчне. І насамперед сюди належить маска, символ «перевернутого світу».

Порівнюючи тріумфи Александра і Діонісія, ми заторкуємо таким чином різницю між історичною та стихійною владою. Успіх в історії, наприклад завоювання Вавилона, є швидкоплинним і прив'язаним до імен. Саме в цій формі мить більше не повертається; вона утворює ланку в ланцюгу історичного часу. Для перемін усередині світу стихій імена й дати неважливі, а проте ці переміни стаються знову і знов, і не лише попід історичним часом, але й усередині його. Вони вириваються, як магма крізь земну кору.

Але повернімося до вина: Александр був змушений відступити з Індії, тоді як Діонісій донині править там як безіменний господар свята. Вино змінило Європу сильніше, ніж меч. Вино досі вважається медіумом культових перетворень.

Обмін новими отрутами та видами сп'яніння, а також гріхами, лихоманкою і хворобами не має точної дати, з якою коронація або вирішальна битва закарбовується в пам'яті. Все залишається в темряві, в переплетеному корінні. Ми можемо робити лише припущення про можливі події, але нам годі виміряти їхній розмах та проникнути в їхню глибочінь.

Коли 1519 року Кортес висадився в Мексиці, ця подія вписалася для європейців в історичний світовий порядок, а для ацтеків — у порядок магічний. У Мексиці сон ще сильніший за свідомість, яка не спить, передчуття прив'язує міцніше, ніж слово. При таких контактах відбувається дзеркальний рух туди й назад, який постає то як грабунок, то як дар, а потім знову як злочин і кара — наприклад, у жертвах: тут Монтесума, там Максиміліан, обидва імператори Мексики. Під поверхнею поперемінно виникають і приймаються зародки, картини, сновидіння, які руйнують одні племена і запліднюють інші, але їхній вплив не піддається точному опису й датуванню.

14

Статистика, навіть там, де вона є точною, не може видобути з проблеми більше, ніж самі цифри. Проблема залишається незаторкнутою у своїй глибині; вона залишається в прямому сенсі слова контроверсійним питанням. Особливо це стосується сфер, які межують із психікою, як і для кожного типу поведінки, також і поведінки тварин, і тим більше коли це