Гюдрун Скреттінг - Антон та інші нещастя
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
А Іне глузливо шкіриться.
— О, так, вам неймовірно пощастило, — сміється вона.
Їм з Кларою та Софією попався «гіпофіз», і вона дуже тішиться. Принаймні гіпофізом тішиться.
— Естроген — жіночий гормон, — зітхаю я. — Доведеться говорити про менструацію, тампони, і нікуди не подінешся.
— М-м-м… — муркає Іне й задумливо замовкає.
Іноді я цілковито забуваю, що Іне — дівчинка.
Але вона швидко отямлюється.
— Кевінові та Сіндре дісталася «контрацепція», — регоче вона. — Кондоми… одним словом, повний пакет. Оце ще гірше!
Я з нею погоджуюся. «Контрацепція» — це ще гірше. Нізащо в світі не захочу мати справу з кондомами. Хоча вони, певною мірою, посприяли моїй появі на світ.
Мені навіть полегшало на душі, що саме Кевін писатиме про кондоми. Дещиця нещастя хоч раз в житті має і йому трапитися. Кевін найкрутіший у класі, йому завжди надто щастить. Такий собі альфа-самець, який верховодить у компанії і принаджує усіх дівчат поголовно. Крута зачіска, круті лахи й бурштинові очі. А ще він трохи схожий на одну кінозірку, навіть я це бачу.
— А булочки найсмачніші.
Це Уле. Він часто — ні сіло, ні впало — втручається у розмови. Але що ж, має рацію. Приніс до школи величезний пакет булочок.
Про Уле можна багато чого сказати, та одне ні в кого не викликає сумнівів: що стосується щоденних пакуночків з перекускою, він безумовний переможець у нашому класі. Булочки, макарони й домашні піци, до того ж щедро скроплені любов’ю.
І — що теж важливо — їх вистачає на всіх. Як на мене, Уле дуже вигідний друг.
Якщо добре подумати, між перекусками є велика різниця. Моя найчастіше — це дві скибки білого хліба зі спітнілим шматочком сиру між ними. На самому дні наплічника й не завжди загорнені в харчовий папір. Якось татові навіть довелося купити мені новий підручник з англійської, бо мій став «непридатний для подальшого використання», після того як сир запліснявів між неправильними дієсловами.
Перекуски Іне — це щось зовсім інше. Я сказав би, що вони майже інтелектуальні, ну, щось таке… Завжди здорова їжа, запакована в кілька лоточків: салат, нарізані фрукти, хліб з муки грубого помелу та інше в такому ж дусі. Мама Іне кладе їй в лоточок маленьку писульку з мудрими словами, які мали б надихати доньку на навчання. Вона страшенно педагогічна. Мені ідея з писульками дуже навіть подобається. Між двома чималенькими шматками булки в роті Іне важко зітхає:
— Сьогодні мама перевершила саму себе.
І витягає з наплічника банан. «Повний вперед!» — написано на шкуринці. Гелевою ручкою.
Мабуть, так буває, коли поєднуються «три в одному»: досконале, сплановане й мимовільне. Тоді мудрі слова пишуть на твоєму банані.
Різні не лише перекуски. Люди — теж. Надто Уле, якщо вже бути чесним. Він такий приземлений, чи як то кажуть… Такі люди мене здебільшого притягують. Ось з Іне все інакше. Завжди десь витає думками й готова допомагати всім і кожному. І, чесно, я ніколи не міг збагнути, чому Іне водиться з нами. Іне — вправна спортсменка й уже навіть цицьката.
— То що твій тато каже про курси плетіння? — питає вона, напихаючи рот ще однією булкою Уле.
Іне щойно викинула в смітник дві огіркові скибочки, вирізані у формі серденька.
— Він про це ще не знає, — відповідаю я. — Чекаю на слушну нагоду.
— Подай йому ідею як сюрприз, — радить Іне.
Відразу чути, що її тато бізнесмен, власник крамниці.
— Це як?
— Скажи, що маєш для нього сюрприз. А тоді, нічого не кажучи наперед, ми заведемо його на курси.
Щось у цьому є. І я радий, що вона сказала «ми».
Speedo-ТРУСЕЛІ
Такі, як я, котрі мають заледве пару чорних волосків там, де в інших розрослися хащі, бояться м’яча і є найнижчими в класі; такі, як я, котрі на уроках фізри перебувають десь на одній лінії з естрогеном, заблукали в неправильному світі.
І все ж наш вчитель фізкультури готовий підтримати навіть таких, як я, на кожнісінькому уроці.
— Ми всі здібні в ЧОМУСЬ, — каже він, коли мене обирають останнім у команді. — Хай ти й не маєш довгих ніг і не вмієш швидко бігати, зате маєш інші переваги.
Гм… Не знаю, чи великі вуха аж така перевага, але на фізрі вони аж ніяк не допомагають.
Зате я дуже здібний, коли йдеться про стратегію. Щоб якнайбільше скоротити собі урок фізкультури, я намагаюся в роздягальні переодягнутися останнім. Поволі й ґрунтовно розшнуровую черевики, тоді як решта хлопців уже давно готові мчати в зал і забивати всі свої голи.
Зазвичай я ніколи не потрапляю у поле чиєїсь уваги, але ось саме сьогодні Кевін відверто витріщається на мене, доки я стягую з себе джинси, щоб влізти в спортивку.
І раптом до мене доходить. Тато забув випрати одяг. Уранці я не знайшов у своїй шафі жодних чистих трусів. Інстинктивно затуляючись, я щосили складаюся ледь не вдвоє, але надто пізно. Мене викрили.
Тато вважає, що мати сина, який повільно росте, певним чином вигідно. Він не любить ходити по одежних крамницях, тож йому дуже підходить, що я не часто виростаю зі свого одягу. Тому у шафі лежать речі, які не мали б там лежати, хоч вони й досі ще на мене налазять. Наприклад, піжама з Суперменом і плавки з морськими зірками. І ось сьогодні вибору мені не залишилося.
— Гей, Speedo-труселі! — кричить Кевін так голосно, що його, певно, чути в найдальших закапелках дівчачої роздягальні. — Причепурився?
Я корчу таку собі «дуже-потішну» гримасу, і вона ніяк не злазить з обличчя.
— Антон одягнувся для своєї доповіді, — хихоче Андреас.
— А що спільного має speedo з естрогеном? — квакаю я, невимушено, як тільки можу.
— З естрогеном? — перепитує Кевін. — Хіба Уле тобі не казав, що ми помінялися темами? Уже й Ларсові повідомили, до речі. Ви двоє тепер будете готувати доповідь про контрацепцію, — задоволено шкіриться він.
Уле теж шкіриться. Я кидаю на нього лютий погляд, він насуплює чоло, а я знову відчуваю докори сумління.
— До речі, «естрогеном» я помінявся далі — з дівчатами, — усміхається Кевін.
Десь усередині я відчуваю нестримне бажання зацідити йому кулаком або щонайменше плюнути словом, що починається на «f». Але я знаю, що ніякий «fuck» тут не допоможе. Точно не з уст напівголого хлопця в холодній роздягальні. Немає сенсу провокувати альфа-самця нашого класу.
I’m speedo-труселі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Антон та інші нещастя», після закриття браузера.