Vasyl Shyrman - Навички у магії, Vasyl Shyrman

Кайдани нереалізованості 

Кайдани нереалізованості — це коли ми вважаємо себе нереалізованими, особливо в певному віці, коли стаємо старшими. Наприклад, до 40 років багато хто хоче реалізуватися через дітей, роботу чи інші речі. Але коли нас наздоганяють хвороби і ми оглядаємося на свій вік або, не допусти Боги, дивимося на паспорт і беремо калькулятор, щоб порахувати роки, нас охоплюють думки про нереалізованість. Це той самий момент дезорієнтації: ми не змогли реалізуватися, не досягли чогось. Але відносно чого? Знову ж таки, це стосується попереднього тезису про зовнішню оцінку. Ми не реалізовані, бо нас не знають, нас не бачать. Але критерій оцінки має виходити зсередини. Кайдани нереалізованості виникають тоді, коли ми орієнтуємося на зовнішню оцінку. А це рабство, адже кожного разу, коли ми бачимо, що не реалізувалися, ми оцінюємо себе через призму думки інших. Ось хтось інший реалізувався, а ми — ні. І так далі.

Хочу підкреслити: це вже є реалізація. І наступний момент, на який ви повинні звернути увагу — навчатися ніколи не пізно, раз. І два — реалізуватися ніколи не пізно. Я наведу приклади з авторів книг, коли люди перестали зважати на смертельні вподобання чи не вподобання оточення і просто робили те, що люблять продовжували писати. Тож кайдани нереалізованості зникають, коли ви знаходите справу, яка вам подобається, яку ви любите. І тоді ви починаєте реалізовуватися. Але не для когось, а для себе. Якщо ви намагаєтеся реалізуватися для когось, нічого не вийде. Нереалізованість зникає тоді, коли ви починаєте реалізовувати самого себе, свої мрії та бажання. Це шлях творчості, шлях реалізації себе. Неважливо, чим ви займатиметеся. Це не має значення. Хочете писати книгу? Не хочете — малюйте, ліпіть, майструйте щось. Збирайте листочки, робіть екібано, займайтеся тим, що приносить вам задоволення. Це, до речі, стосується входу у магію. Ви можете увійти до магії тільки тоді, коли почнете реалізовуватися. Не думайте про те, як ви не реалізовані. І знову ж таки, не зважайте на думку суспільства. Оцінюйте себе зсередини: чого я хочу? Що я хочу реалізувати? Якщо відчуваєте, що чомусь не реалізовані, то не сидіть в цих кайданах нереалізованості, а починай діяти. 

Друзі мої, від зовнішності до неприємного характеру чи навіть звичок — зрозумійте одну річ. Якщо ви незадоволені собою, то це перший крок до смерті. Незадоволеність — це внутрішнє вбивство, це смертельні кайдани. Якщо вам щось подобається — продовжуйте, якщо ні — залиште це. Не створюйте собі штучних перешкод. Займайтеся тим, що приносить вам задоволення. Це і є справжня свобода — робити те, що хочеться, відповідно до реальності, в якій ви живете. Отже, коли ми прибрали хаос із нашої свідомості, визначили свої справжні потреби, звільнилися від смертельного бажання отримати схвалення або відхилення від оточуючих і почали бути собою, тоді ми прибрали кайдани нереалізованості та незадоволеності собою. Ми приймаємо себе такими, якими є, зі всіма нашими звичками — добрими чи поганими, з нашим складним характером. Це звільнення. Ви відчуєте велике полегшення.

Без цих етапів, про які я розповідав, вам буде важко рухатися далі. Адже хаос у свідомості, дезорієнтація, невгамовні бажання, що нехтують потребами, прагнення схвалення інших, кайдани нереалізованості й невдоволеність собою забирають багато енергії. А вам потрібна енергія для творення самого себе. Адже як ви хочете створювати свою реальність? Як ви хочете змінювати реальність у магії або допомагати іншим, якщо у вас недостатньо особистої енергії? 

Механізми прийняття себе

Поміркуйте над цим. Які ж є механізми прийняття себе? Перший і головний механізм прийняття себе — це знайти час для самотності, побути наодинці з собою. Задайте собі питання, не Богу, не Всесвіту, не дружині, чоловіку чи дітям або собаці, а собі: чому в моєму житті відбуваються ті чи інші події? Навіть якщо у вашому житті все добре, все одно запитайте це: чи мене влаштовує те, що я маю? Наскільки я відчуваю себе приреченим і жертвою? Ці питання також потрібно поставити собі, незалежно від того, що вам кажуть психологи чи оточуючі. Механізм прийняття себе полягає у тому, щоб чесно відповісти на ці питання. Потрібно подумати про себе з погляду теперішнього моменту — хто я є зараз, де я живу і що зі мною відбувається. Запитуйте себе: для чого я народився? Чому я прийшов на цю землю? Чому в моєму житті трапляються ті чи інші ситуації? Що в мені є такого, що мені не подобається, що саме мені не подобається? Не для того, щоб виглядати краще в очах інших, а щоб подобатися самому собі. Будьте мудрими в цьому, адже багато людей вдаються до пластичних операцій чи інших змін. Ми всі старіємо, друзі. І рано чи пізно ми всі залишимо це тіло. Як ми робили це багато-багато разів. І знову, прийняття себе є дуже простим, якщо поставити собі правильні запитання. Розумієте, важливо чесно відповісти на ці запитання, а не намагатися знайти відповіді в оточенні. Оточення ніколи не дасть об'єктивної відповіді, бо кожен пропускає інформацію через призму свого світогляду, своєї парадигми, свого бачення. А нам потрібна чесна оцінка себе. Не бійтеся, якщо відчуваєте невпевненість чи сумніви. Можливо, думаєте, що неправильно оцінюєте себе, або ж, навпаки, переоцінюєте. Але найважливіше – не піддаватися впливу ззовні, не відкидати своїх думок і не втікати від них радикально. Все, що потрібно, це просто навчитися чесно відповідати самому собі на запитання: як минуле вплинуло на теперішнє? Що можна було б змінити? Ми ніколи не знаємо, можливо, помилки були необхідні для нашого шляху. Якщо ми вже зробили ці помилки, то вони вже сталися і з них слід винести уроки.

Основний механізм прийняття себе полягає у запитаннях до себе. Ви не зможете уникнути цих запитань. Наприклад, якщо я поставлю вам запитання: "Для чого ви народилися?", і ви захочете дати відповідь, це буде лише формальність. Правдива відповідь потрібна лише вам. Запитайте себе: "Для чого я живу? Яка мета мого життя? Які мої життєві орієнтири? Які мої потреби?" Розпишіть ці потреби: яка сума грошей потрібна, які продукти ви любите, які побутові потреби мають бути задоволені. І що ще важливіше — не намагайтеся відповісти, наче проходите тест чи інтерв'ю. Ці відповіді потрібні лише вам.