Шенна Кахрет - Зраджений коханням, Шенна Кахрет

—Давай не будемо о сумном. Ти вже чула новини про відкриття нового кінотеатру?

—О так, - простягла подруга. —Я мрію потрапити туди з учорашнього дня. Як я давно у кіно не ходила. Нещодавно бачила на вулиці плакати нового фільму, - задумчиво сказала Хелен.

Ліниво повернувши голову ліворуч, я помітила місіс Саммерс, яка, як завжди, йшла з рівною поставою і дивилася на всі боки, шукаючи дітей, які вирішили прогулятися на вулиці без її дозволу.

Некультурно вилаявшись, я встала і сховалася за лавою, думаючи над планом втечі.

—Назва не пам'ятаю, але я б... - Хелен раптово зупинилася ы глянула на мене. —Що таке?

—Там Сьюзан, - тихо сказала я й кивнула у бік жінки. —Я їй обіцяла ще минулого тижня прибрати листя на задньому дворі, ось тільки ніяк не хочу цим займатися.

—Але ж ти любиш робити купки з листя, а потім стрибати в них.

—З тобою це весело, а самой якось не те.

Виглянула з-за лави, сподіваючись, що Сьюзан зникла. Але всі мрії були лише порожніми мріями, яким не судилося здійснитися.

—Тоді йди, я тебе прикрию.

—Але ж ми так мало з тобою поспілкувалися.

—Спишемося потім, а то раптом ще тебе більше завантажать справами і ти віддаси перевагу сну, а не мені.

Харді скорчила сумне лице.

—Дякую.

Кивнувши наостанок, дівчина встала і попрямувала у бік виховательки. А я, скориставшись моментом, побігла у бік решіток, де востаннє бачила місіс Ходжес.

Благо нікого тут не було, і ніхто не додумався зачинити вікно, тож я без пригод залізла назад у будівлю, закривши все наостанок.

Я вимила руки і вийшла в коридор, прямуючи до своєї кімнати, яка теж знаходилася на холодному першому поверсі. Теплих ковдр було мало, і взимку вони навіть не рятували. Старшим доводилося все віддавати дітям, а самим спати у верхньому одязі, що було заборонено, бо одну одежу ми носимо на вулиці, а в другій спимо. Мені пощастило найбільше: коли Хелен покинула притулок, то я поклала свою ковдру в рюкзак, який сховала під гнилу дошку в підлозі, а ковдру Харді віддала. Без дівчини справді було дуже нудно, і нових сусідів мені не хотілося мати. Зараз новенькі рідко приїжджають, і це мені тільки було на радість.

Опинившись у кімнаті, я зачинила двері й оглянула все навколо. Від чистоти мене вже нудило. Щодня треба було прокидатися і застеляти ліжко; пил теж потрібно було витирати, як і замітати, бо крім маленького килима, який був не у всіх, більше нічого не прикривало дерев'яні дошки, яким уже потрібна була заміна.

Підійшовши до дзеркала, я глянула на своє відображення. Рум'яні щоки від холоду і бліда шкіра були чудовим поєднанням із каштановим волоссям, якому потрібна була нова зачіска. Відкривши ящик, я потяглася за гребінцем, але помітила поряд з ним конверт.

Папір був брудно-білим з жовтим тавром посередині, а стрічка лимонного кольору лише додавала шарму несподіваній знахідці. На лицьовій стороні не було жодних написів: ні імені адресанта, ні адресата, ні адреси відправника.

Вирішивши потім зайнятися собою, я взяла конверт і сіла на ліжко, розкриваючи гарний папір. Усередині був лист, який я відразу почала читати:

«Шановна Меллісо Ренделл!

Ми раді повідомити Вам про вступ до Орзірського коледжу!

У нашому навчальному закладі навчаються понад двадцять тисяч студентів. Кожному з них ми приділяємо належну увагу, щоб дійсно допомогти вступити до університету, а потім і отримати улюблену роботу.

До наших вимог входили академічні та позашкільні досягнення, а також якості, які виділяють Вас серед інших претендентів, бо перевага Орзірського коледжу ґрунтується насамперед на талантах та перспективах учнів.

Приймальна комісія розглядала Вашу заяву і була рада повідомити, що Ви були визнані одним з найобдарованіших і найперспективніших учнів одних із найвпливовіших старших шкіл країни. Ваше прагнення до особистої досконалості відрізняє Вас від процвітання в класі та за його межами, і ми просимо зробити свій внесок у наше різноманітну спільноту.

На початку жовтня Ви отримали запрошення відвідати Орзірський коледж та останній термін прийняття нашої пропозиції – до кінця місяця.

Прийміть наші щирі вітання ще раз! Ми сподіваємося, що Ви приймете наш коледж нарівні зі своїм ідеальним навчальним закладом і з нетерпінням чекатимемо на нову зустріч у жовтні.

Сердечно ваша адміністрація Орзірського коледжу».