Александра - Початок кінця, Александра

«Нема ніякої гри, а від молока
В мене сильна права, слабка ліва рука
Трохи дали згори, і сказали: "Гори!"
То я і горю — я така»

Різко вирвала навушники з вух, не дослухавши пісню, я поклала їх разом з телефоном в карман і помітила руки. Так…спочатку до вбиральні.

Всі спали, тому всюди було тихо і туалет був вільним. Чудово. Замкнувши двері, я повернулася і одразу побачила дзеркало над раковиною, в яке ані трохи не бажала дивитись. Ненавиджу слабкість, а надто свою. Опустивши голову вниз, швидко підійшла до умивальника і включила холодну воду, в яку одразу ж сунула руки, які здавалося, горіли вогнем. Хоча складно ось це назвати руками: костяшки повністю збиті, всюди застигла кров, синці, одним словом — суцільна гематома. Добре намиливши їх, я почала старанно змивати все. Смішно, ніби вода може змити рани. З губ зірвався смішок. Вхопившись за бортики раковини, повільно підняла погляд на дзеркало і губи самі собою витягнулися в глузливій усмішці. З відображення на мене дивилося злякане немічне дівча. Яскраво смарагдові очі, що налилися від сліз і хутко бігали з кута в куток, намагаючись знайти прихисток, щоб сховатися від одвічних проблем. Я не дам цій слабкості знову оволодіти мною. Я просто не можу собі цього дозволити. Досить!

Набравши в жмені води, вмила обличчя; один раз, другий третій, четвертий, аж допоки припухлість від сліз не зійшла, залишаючи за собою лиш холодну маску впертості.

Я пообіцяла собі, що за будь-яких обставин повернуся додому. І коли я це зроблю, все, абсолютно все, що було тут перетвориться на черговий спогад.