Arachne - Подорожі Тобі Елліса, Arachne

На мить у гробниці запанувала цілковита тиша. Потім звідкись із глибини зали почало виходити легке світло, і м'який шепіт заповнив простір. З'явилися примарні образи генерала Такахасі та його онуки Акої. Їх образи були сповнені гідності та сили.

Дух Генерала Такахасі:

- Мій нащадок, ти прийшов, щоб виконати свій обов'язок. У цьому храмі запечатана наша слава та наша честь. Тільки справжні хранители можуть провести ритуал, щоб захистити скарби навіки.

Дух Акої:

— Щоб зняти бар'єр і встановити захист, ви повинні вимовити слова стародавньою мовою предків. Ці слова відображені в нашому серці.

Примарні образи почали повільно зникати, залишивши за собою стародавній сувій, що ширяє в повітрі. Тобі акуратно взяв його та почав вивчати.

Тобі (звертаючись до ченців):

— Тут, у цьому сувої, записані слова ритуалу. Нам потрібно зрозуміти їх і вимовити точно, як це було зроблено століття тому.

Ченці, які знали стародавню мову, зібралися навколо Тобі і почали читати сувій уголос. Їхні голоси звучали як одне ціле, змішуючись із луною храму.

Монах-1:

- "В ім'я предків, в ім'я слави, ми закликаємо силу захистити це місце."

Монах-2:

- "Духи предків, ми приносимо клятву. Нехай світло Ямато освітить шлях і закриє браму."

Тобі та Кенджі, як побратими, стали поруч і, дотримуючись вказівок духів, взяли катану та медальйон . Вони обидва знали, що тепер повинні об'єднати свої сили та вимовити слова ритуалу разом.

Тобі та Кенджі (разом):

- "Давні духи, бережіть нас. Ми заклинаємо вас, закрийте це місце від зла і захистіть його навіки."

Катана і медальйон засвітилися ще яскравіше, випромінюючи сліпуче світло, яке заповнило весь зал. У цей момент бар'єр, що оточував скарби, почав світитися та розширюватися, охоплюючи всю гробницю.

Дух Генерала Такахасі:

— Твоя клятва прийнята, Охоронець. Ми охороняємо це місце до кінця часу.

Світло почало вщухати, і тиша знову повернулася до храму. Ченці та Міата, які спостерігали за ритуалом, вклонилися на знак пошани.

Міата:

- Ви виконали свою місію. Храм тепер захищений, і скарби будуть у безпеці. Ми всі у боргу перед вами.

Тобі:

— Це для нас честь. Ми мали зробити це заради наших предків і заради збереження їхньої спадщини.

Вони поволі почали покидати гробницю, знаючи, що зробили все можливе для захисту давніх скарбів. Світло катани і медальйона продовжувало м'яко світитися, нагадуючи про великий обов'язок, який вони взяли на себе.

ПОВЕРНЕННЯ ДО ХРАМУ КОЯ 

Після довгих днів випробувань та битв, Тобі та його друзі нарешті повернулися до храму Коя. Сонце вже починало сідати, забарвлюючи небо в м'які золотисті та рожеві тони. Світ і спокій наповнили повітря, нагадуючи про те, що навіть у найважчі часи завжди є світло наприкінці шляху.

Тобі стояв біля входу в храм, занурений у свої думки. Погляд його був спрямований в далечінь, де горизонт зустрічався з лінією гір. Він відчував глибоке полегшення, знаючи, що скарби тепер надійно захищені. Але разом з тим його серце було тяжке від усвідомлення величезної відповідальності, яка тепер лежала на його плечах.

- Тобі (подумки): "Ось воно, велич і честь предків, які так дбали про захист своєї спадщини. Скільки поколінь минуло, а їхні духи все ще бдять над скарбами, як і сотні років тому. з цим приходить і величезний обов'язок.

Тобі озирнувся на своїх друзів, які розділили з ним цю пригоду. Вони теж стояли в тиші, насолоджуючись моментом спокою після всіх труднощів, якими вони пройшли разом.

Кенджі:

- Ти зробив це, Тобі. Ми все це зробили. Генерал Такахасі та наші предки пишаються нами.

Саманта:

— Тепер ми знаємо, що можемо подолати будь-які труднощі, якщо будемо разом.

Габріель:

- Ми не просто знайшли скарби, ми знайшли свою силу. І це набагато важливіше.

Тобі:

- Да ви праві. Ми пройшли через багато, але головне, що ми зробили це разом. І тепер я розумію, що означає бути справжнім Охоронцем. Це не просто захист скарбів, це захист усієї нашої історії, нашої культури та нашої честі.

Він зробив глибокий вдих, насолоджуючись свіжим вечірнім повітрям. Мирне відчуття розлилося до його душі. Сонце, йдучи за обрій, освітлювало останні хвилини дня, і з цими променями Тобі відчував, як зникає весь тягар і напруження останніх днів.

Тобі повільно повернувся до храму і попрямував усередину, де його друзі вже приготувалися до вечері та відпочинку. Попереду у них були нові виклики та пригоди, але зараз настав час насолодитися моментом спокою та тиші.

Тобі знав, що його шлях тільки починається. Але тепер, з катаною Ямато та новим розумінням своєї місії, він був готовий прийняти будь-який виклик, знаючи, що його підтримують не лише друзі, а й духи великих предків.

І так, під вечірнім небом, вони святкували свою перемогу, укріплені новими знаннями та усвідомленням, що разом вони можуть подолати будь-які перепони.

 ПРОЩАННЯ В ХРАМІ КОЯ 

Пройшло кілька днів з того часу, як Тобі та його друзі успішно завершили свою місію. Біля воріт храму Коя панувала зворушлива атмосфера прощання. Тобі та його супутники стояли перед ченцями та новими союзниками, які допомогли їм на шляху. Вони готувались до повернення додому, але кожен відчував, що частина їхніх сердець залишиться тут, у цих священних горах.

Тобі, з вдячністю дивлячись на всіх присутніх, почав говорити:

- Тобі: "Друзі, я не можу висловити, як багато означає для мене ваша допомога. Ми пережили стільки випробувань, разом дізналися стільки таємниць. Я вдячний кожному з вас за вашу підтримку, мудрість і силу. І тепер, коли наша місія завершена, я хочу поділитися з вами частиною того, що ми знайшли у скарбниці."