Jo Peters - Покоївка, Jo Peters

Я навіть не знала, як виразити всю ту вдячність, яку я відчувала до нього в той момент.

— Ти не уявляєш, як багато це значить для мене…

У двері гучно постукали, що змусило мене налякано здригнутися.

— Це Катя повернулася, — напевно, Антон хотів заспокоїти мене цими словами, але в нього не вдалося.

Чоловік попрямував до дверей, а я тим часом допила каву, морально готуючись до ще одного скандалу. Але за дверима стояла не Катя, а три кремезні чоловіки в масках. Двоє з них накинулися з кулаками на Антона, а ще один рішуче рушив до мене. Тікати не було куди. Я спробувала заверещати, але долоня в чорній шкіряній рукавичці швидко затулила мені рота. Всі мої намагання вирватися були даремними. Я була вимушена спостерігати, як мого колишнього чоловіка жорстоко б’ють, аж поки не відчула біль від уколу в шиї. Перед очима одразу ж потемніло, я втратила свідомість.