Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

На білому папері був зображений Драган, який задумливо сидів на троні. Його погляд  був втомленим і навіть, здавалося, дещо сумним та порожнім. Неначе, вбивши свого заклятого ворога, до нього так і не прийшло полегшення, яке б в результаті мало настати. З меча, що він тримав в руці, застигли краплі крові, що от-от повинні були впасти важкими намистинами на підлогу. Біля ніг чоловіка замертво лежав імператор Владлен. Його очі були розплющені, що дозволяло чітко розгледіти в них жах, який застиг навіки.

Драган перевів погляд з малюнка на жінку.

- Ну, що я можу сказати – у неї талант.

Чоловік поклав малюнок на стіл. Він вже мав нагоду роздивитися творіння Мири. Сама кімната чого була варта – цілий витвір мистецтва.

- Думаю, ти не розумієш, що я хочу тобі сказати. – Марго уважно дивилася на Драгана.

- Що я мав зрозуміти, Марго. – Терпець його явно вривався.

- Цей малюнок було намальовано ще до того, як ти вбив її батька.

Драган ще раз перевів свій погляд на зображення, потім на Марго.

- Ти в цьому впевнена? Вона могла намалювати його вже і після…

- Не могла. Цей малюнок я знайшла в кімнаті Междемири в той самий день, коли ти звільнив її з в’язниці. Пам’ятається мені, вона тоді була слабкою і пролежала без тями сім днів. А до того, була ув’язненою.  – Марго на мить замовкла. – Драгане, твоя дружина володіє даром передбачення.

- Але як Владлен не помітив, що його власна дочка наділена магією? Ще й такою потужною як передбачення?

- Гадаю, саме цей талант дочки від нього ретельно приховували. Та й сама дівчинка йому була не потрібною. З якихось причин він не любив її.

В кабінеті повисла тиша. Драган обдумував слова Марго. Виявляється, його дружина була не такою простою, як могло здатися на перший погляд. І підтвердженням тому були, як її дивні малюнки, так і шлюбний браслет, що тепер прикрашав його руку.  

- Є ще дещо, що тобі варто знати. – продовжила Марго, порушуючи тишу. – Дар передбачення не такий простий, як може здатися на перший погляд. Передбачення – це водночас як благословення та і прокляття Богів. Люди, наділені цим даром можуть бути дуже могутніми, адже їм відкриваються двері туди, куди нам не дано зазирнути. Вони бачать те, що може відбутися і, навіть, в змозі змінити долю. Та є дещо, чим ці люди платять за такі знання. Їхня душа. Кожне ведіння, яке бачить твоя дружина – хороше воно, чи погане, – відбирає в неї частинку її самої. З’їдає її з середини. Мира навчилася заповнювати цю пустоту малюнками і любов’ю до всього прекрасного. Можливо, їй ще допомагає сила її пращурів. – Жінка кивнула на руку Драгана. – Але, наскільки її вистачить і чи зможе вона так довго протриматися – я, нажаль не знаю.

Сказавши все, що вважала за потрібне, Марго встала з крісла і підійшла до дверей. Та перш ніж вийти, додала:

- Велика Богиня-Матір не випадково з’єднала Ваші долі. Ти і Междемира здатні змінити життя багатьох людей і, навіть переписати історію. А ще, ця жінка здатна зігріти і зібрати до купи твоє скалічене серце. Тому, бережи її.

Двері за Марго зачинилися і Драган лишився сам на сам зі своїми думками.

Його дружина виявилися не лише пророком, але й тією, кого він вважав вже давно знищеними. Тепер не дивно, чому зло в ньому спало в присутності Мири. Це була її природна сила, дарована їй з народження. І не важливо, що магія в дівчині відчувалася слабко. Це ніяк не впливало на той факт, ким вона була насправді. Всі ці обставини змушували по новому дивитися на події в цілому.

«Марго має рацію, її потрібно берегти. – Думав про себе чоловік. – А ще не завадило б дізнатися, що ж відбувалося в цьому палаці. Які таємниці приховують його стіни».

До кімнати Драган прийшов пізно. Мира вже давно спала, скрутившись клубком під ковдрою. В цю мить вона була такою гарною і тендітною, що в середині чоловіка мимоволі виникло відчуття того, що він і справді має її оберігати. Тепер це стало його обов’язком. Помилувавшись ще трохи дівчиною, Драган роздягнувся та ліг біля неї, обіймаючи та притуляючи її до своїх грудей.

Вдихнувши на повні груди, він відчув аромат квітів, що огортав його дружину. Дівчина ворухнулася, вмощуючись зручніше та щось бурмочучи під ніс, а Драган, заплющивши очі прислухався. Демона чути не було, а отже його маленька дружина і справді здатна заглушити те зло і біль, що глибоко засіли в середині нього. Чоловік ніжно поцілував Миру в голову, ще раз насолоджуючись її ароматом, та поринув у глибокий сон.