Kalli de Narro - Секрет Імператриці, Kalli de Narro

Тільки десь у голові звучали незрозумілі слова, які сказав невідомий автор: "Не знаєш - мовчи, не вмієш - навчайся."

Але я хотіла додати певні корективи до обох частин цього неповторного вислову. Коли щось не знаєш, краще запитати, а коли не вмієш, навчатись і прагнути стати кращою за інших.

— Чого мовчиш, ти ж завжди любила поговорити про все на світі, — промовив він, а я лиш тримала очі додолу.

— Думаю, та і вже не знаю про що говорити. Наближалось щось жахливе і це мене лякає, — сказала я та продовжила перебирати залишки горошку, встромлюючи в них зубці й доїдаючи залишки.

Він, помітивши мою занепокоєність, навіть не намагався розпочати розмову, начебто сам відчував наближення чогось страшного. У повітрі летіло щось незрозуміле. Відчуваючи це, я, разом з Кей, як найшвидше зібрала свої речі та вирушила до свого особняка на березі океану, щоб зачекати на події. Те, що ставалося, робило мене трохи самотньою серед цих холодних стін, і згадувати минуле було не завжди приємно.

Я зрідка знаходила в ньому щось приємне, зокрема спогади про той час, коли мені доводилося спати в шубі або навіть гірші ситуації. І саме тоді вогонь став моїм ворогом, адже одного разу він забрав у нас наш дім, і все було настільки погано, що батько навіть розглядав можливість віддати мене за відомство до багатої родини або зробити мене придворною дамою.

Тому я добре розуміла, що цей період у моєму житті є найкращим з усіх, що були до цього. Для кожної аристократки моє життя видавалося казкою, з прекрасним молодим чоловіком, а не з якимось старим дідом, якого часто уявляли собі, замкненою в золотій клітці, і з усіма перешкодами, які чоловіки імперії не розуміли. Для них жінка, яка мала хоча б краплю влади, становила незрозумілу загрозу.

Але у мене була важлива справа. Я зібралася в подорож і покинула особняк, крокуючи до карети. У мене була важлива місія. Я вже в'їжджала у місто і, минаючи безліч вулиць, дійшла до жіночого монастиря. Мені не подобалася висока смертність хворих у лікарнях протягом тридцяти кілометрів, тому я вирішила взяти це у свої руки. Вийшовши з карети, я увійшла у приміщення монастиря.