Марта Кейс - Усі їхні секрети, Марта Кейс

— Так.

— Ігор опинився в лікарні – домашнє насилля. — вона хотіла продовжити розповідь, але чоловік перебив її.

— Слухай, залишмо роботу на роботі! Хочеться відпочити, а не слухати кошмари. — Олег гримнув тарілкою прямісінько перед нею.

— Це не просто розповідь про робочий день. Я хочу забрати Ігоря до нас і оформити опікунство. Йому залишився рік до вступу в технікум. Тоді він переїде до гуртожитку. — Дана безсоромно брехала. Вона не збиралась виганяти Ігоря через рік. Хотіла, щоб він встиг надолужити навчання й вступити до хорошого університету. Та Олег мав думати, що йому треба лише трохи потерпіти.

— Ти з глузду з’їхала? Хочеш привести в наш дім проблемного підлітка, якого народила безмозка п’яничка? Через тиждень він винесе з дому все, що погано лежить! — Олег стис щелепу і здавався вельми рішучим.

— Ну що ти кажеш? Я знаю Ігоря, він прекрасна дитина, не дивлячись на підлітковий вік і проблемне дитинство. Олеже, його треба рятувати! Ви з ним обов’язково знайдете спільну мову. — спокійно продовжила Дана.

— Я б ще зрозумів, якби ти запропонувала народити власних дітей, а не підбирати чужий непотріб! — він почервонів, але не від сорому за сказані слова, а від люті.

Тут вже й Дана завелась, відчуваючи, як обличчя чоловіка, його слова та жести дратують її зі скаженою силою. Їй хотілось чимось жбурнути в нього. Дана завжди пасувала перед чоловіком, але зараз мова йшла не про неї. За Ігоря вона готова була йти до кінця.

— Ти гадаєш, що дітям варто з’являтись в нашій сім’ї? — її слова були величезною помилкою. Вони вдарили по чоловічому его і викликали блискавичну реакцію.

Олег швидко перехилився через стола і вхопив Дану за густе чорне волосся. Їй здалось, що воно так і залишиться в його руці, вирване разом з корінням. Дана закричала, а він потягнув її у вітальню. Коли Олег притис обличчя дружини до холодної стіни, вона ледь дихала від болю і страху. Він прокричав їй на вухо:

— Хочеш ще щось сказати? Я бачу, як тобі подобається злити мене.

— Ти хочеш, щоб це бачили твої діти? — у розпачі запитала Дана і продовжила, відчуваючи власну правоту, — Чи ти боїшся прийняти Ігоря, бо нарешті з’явиться свідок того, що ти твориш зі мною?

Вона міцно заплющила очі, не знаючи чого чекати від осатанілого чоловіка. Проте Олег не відреагував. Він кілька секунд важко дихав, а потім послабив хватку. Його рука обережно відпустила волосся і навіть спробувала пригладити зіпсовану укладку. Дана подивилась на нього з образою та подивом, а чоловік впав на диван і закрив обличчя долонями.

— Я знаю, що так не має бути. — глухо сказав Олег.

— Так не мало бути вже десять років. І хоча б за це я отримала право вимагати, щоб ти вислухав мене. — її почервоніле обличчя ще не висохло від сліз, а вона вже продовжила наступ.

— Добре. — так закінчувалась половина їхніх скандалів: він творив бозна-що, вона ж опісля отримувала право вимагати чогось.

— Він хороший, чесно! — Дана сіла поруч з чоловіком і вп’ялась поглядом в блакить його очей, — Черговий друг Оксани, мами Ігоря, притис його до підлоги черевиком. У хлопчика тріщини в трьох ребрах!

— Ти не можеш знайти для нього прийомну родину? — руки Олега почали тремтіти, а згодом й усе тіло.

— Ні. Всі нормальні прийомні сім’ї зайняті. Вони не можуть набирати дітей десятками. Залишились лише ті, хто підписується на подібне заради виплат. Там на Ігоря чекає такий же кошмар, як і вдома. — Дана помітила, як з Олегом відбувалось щось дивне – він тремтів так, наче стримував всередині ридання, — Що з тобою?

— Я так не можу… Просто не можу! — чоловік швидко підвівся й попрямував до дверей.

— Ти куди? — Дана розгублено йшла за ним.

— Треба провітритись. Якщо тобі не байдужа доля хлопця – не забирай його. Дай йому хоч найменший шанс. — Олег покинув дружину наодинці з власними думками.

За багато років вона жодного разу не бачила його в такому стані. Що б не відбувалось – Олег завжди залишався впевненим у собі. Однак після її розповіді, він наче побачив страшну примару, що довго сиділа у якомусь закутку, чекаючи слушної миті, аби з’явитись.  Дана не зрозуміла сенсу його слів. Невже Олег вважав, що Ігорю буде краще деінде, лише не з ними? Звісно, їхні стосунки не були здоровими, але ж він міг хоча б спробувати приборкати власних демонів. Хоча б на рік.