Уляна Пас - Заміж за незнайомця, Уляна Пас

- Як минула розмова? - питає мама, коли я виходжу на вулицю та вдихаю повні груди повітря. Варто заспокоїтися, адже подумати є над чим. 

- Схоже, у дідуся маразм, - кидаю їй абсолютно серйозно і прямую до своєї машини. 

Уже дорогою в місто набираю номер Кирила і прошу про зустріч. І лише зараз пригадую, що сьогодні ми летимо у Лас-Вегас. Це просто туса на кілька днів, нічого такого. І зараз було б правильно відмовитися та залишитися тут. У мене ж проблем вище голови.  Та з іншого боку -  це чудова можливість відірватися та востаннє потусити. Хто знає, можливо, зовсім скоро обзаведуся дружиною та кіндером і стану ідеальним сім'янином. 

Він подібних думок прискаю від сміху і хитаю головою. Схоже, маразм не лише у дідуся. Ця хвороба у нас сімейна. 

Лас-Вегас зустрічає нас величезними вивісками, голосною музикою та шаленою кількістю красивих дівчат. Таке враження, що я потрапив у рай. Отже, варто відірватися на повну! 

На шляху сюди я розповів Кирилу про задум дідуся. Звісно ж, друг довго ржав і, лише повернувши собі здатність нормально говорити, заявив, що ми прилетіли у правильне місце. Це ж Лас-Вегас! Тут кожної секунди хтось одружується та виходить заміж! 

Окрім нас з Кирилом тут були ще наші спільні друзі, Тарас та Олег. Вони нічого не знали про мою проблему, а я не збирався кричати на про неї на кожному кроці. 

Спустившись у бар, вирішили спочатку зняти стрес за допомогою алкоголю, а вже тоді рухатися далі, на пошуки пригод. Тільки от сама доля втрутилася у наші плани і перевернула все так, як було вигідно мені. 

Поряд з нашим столиком сиділа компанія доволі привабливих та веселих дівчат. Схоже, вони також щось святкували. Одну з них я вже бачив раніше. Білявка з просто-таки велетенськими зеленими очима. Ми зіткнулися у дверях бару, та вона не звернула на мене увагу. Напевно тому, що на її пальчику красувалася обручка. 

Так вже склалося, що сиділа вона якраз у мене за спиною. Мене не бачила, а я чудово чув усю розмову її та її подруг. Святкували вони одруження саме цієї білявки, тільки от сама наречена щасливою не здавалася.

Сам не знаю, що керувало мною у ту мить. Кивнувши друзям на столик дівчат, я першим підсів поруч з блондинкою. Її подруги одразу ж повеселішали, адже наша компанія їм сподобалася. І лише наречена продовжувала напиватися, мало зважаючи на мене. 

- У тебе щось сталося? - схиляюся до її вуха та запитую. Її подруги повністю перемкнулися на моїх друзів, тому у мене є чудова можливість обкрутити цю бідолашку. 

- Яке твоє діло? - фиркає колючка і підводиться на ноги. Тільки от зробити крок у неї так і не виходить. Дівчину веде вбік і вона падає просто мені на... хм... коліна.

- Ой! - розгублено вигукує, заглядаючи мені в очі. Її пальчики у мене на шиї, а уста так близько до моїх. 

- Хочеш подихати свіжим повітрям? - сам не розумію, навіщо продовжую все це. Вона ж наречена іншого, і в мене немає права робити те, про що завтра ця дівчина шкодуватиме. 

- Хочу! - несподівано випалює і навіть усміхається. - Якщо складеш мені компанію. 

А тепер усміхаюся вже я. Обережно підводжуся й одразу обіймаю її за талію. Дівчина довірливо притискається до мене і останні заборони відступають. Ми просто будемо дихати свіжим повітрям… 

Поки веду її у бік виходу, відчуваю під пальцями тонку талію, а носом ловлю приємний аромат її парфумів. Сам не розумію чому, та мені здається, що дідусь був би у захваті від такої невістки. 

- А мені сьогодні зрадив наречений! - несподівано випалює,  коли ми виходимо на вулицю. Відступає на крок і намагається зняти з пальчика перстень. 

- Мудак! - коротко констатую факт. - Тому ти така?

- Мені боляче, - чесно зізнається і навіть голос не заплітається. Бачу в куточках її очей сльози і піддаюся якомусь дивному пориву зменшити її біль. Чорт! Ніколи хорошим хлопчиком не був, а тут таке! Роблю крок назустріч і пригортаю її до себе. 

Схоже, і сама дівчина подібного не чекала, тому що завмерла в моїх руках. Кілька секунд ми просто стоїмо й не рухаємося, а тоді мені в голову приходить геніальна ідея.

- Я знаю, як зменшити твій біль, крихітко, - опускаю погляд на її обличчя і переконую себе, що роблю усе правильно. 

- І як? - зацікавлено питає. 

- Потрібно вийти заміж за іншого. Так ти красиво зможеш помститися своєму нареченому, - кажу абсолютно серйозно, хоча й не чекаю, що білявка погодиться. Чорт! Я навіть імені її не знаю! - І я можу допомогти тобі з цим. Чим я гірший за нього? 

- Ти серйозно? - дівчина хмуриться, наче щось обдумує в голові. Хоча, сумніваюсь, що її п'яний мозок в змозі зараз думати. 

- Абсолютно! То як? Готова помститися?

Блондинка вибирається з моїх обіймів і відступає на крок. Розумію, що ось зараз вона мене відправить кудись далеко і повернеться до подруг. Але стається зовсім не це. Дівчина знімає обручку і без зволікань викидає її у сміттєвий контейнер, тоді переводить погляд на мене й широко усміхається. 

- Тепер готова!