Джоан Роулінг - Кувала Зозуля, Джоан Роулінг
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ти дуже милий,— нудним голосом відповіла Тенсі Бестиґі.
Офіціант забрав їхні тарілки.
— Про що ви там питали? — спитала Тенсі у Страйка.— А, про квартири. Дібі Макк, який мав приїхати, але не приїхав. Фреді з цього страшенно казився, бо поставив у його квартирі троянди. Такий уже той Фреді жмикрут.
— Наскільки добре ви знаєте Дерика Вілсона? — спитав Страйк.
Вона моргнула.
— Ну, він охоронець; звідки мені його знати? Наче пристойний. Фреді завжди казав, що серед решти він найкращий.
— Правда? А чому?
Тенсі знизала плечима.
— Не знаю, треба спитати Фреді. Якщо пощастить,— додала вона зі смішком.— Скоріше пекло замерзне, ніж Фреді з вами поговорить.
— Тенсі,— втрутився Бристоу, трохи нахиляючись уперед,— може, просто розповіси Корморану, що ти чула тієї ночі?
Страйк був би радий, якби Бристоу не втручався.
— Ну,— сказала Тенсі,— була друга ночі, й мені закортіло пити.
Її тон був невиразний, байдужий. Страйк відзначив, як від самого початку, навіть у такій дрібниці, вона розповідає історію не так, як розповідала поліції.
— Я пішла по воду до ванної кімнати і вже поверталася через вітальню до спальні, коли почула крики. Вона — Лула — кричала: «Запізно, я вже це зробила». А тоді долинув чоловічий голос: «Ах ти ж стерво брехливе!» А потім... а потім він її скинув униз. Я, власне, бачила, як вона падає.
І Тенсі різко смикнула руками. Страйк зрозумів — то вона показувала, як вимахувала руками Лула.
Бристоу відставив келих з таким виглядом, ніби його нудить. Принесли основні страви. Урсула випила ще вина. Ні Тенсі, ні Бристоу своєї їжі навіть не торкнулися. Страйк узяв виделку і почав їсти, стараючись не показувати, як йому смакує салат пунтарелле з анчоусами.
— Я закричала,— прошепотіла Тенсі.— Кричала і не могла припинити. Попри Фреді вибігла з квартири й помчала вниз. Хотіла сказати охоронцю, що нагорі чоловік, тож хай він схопить його. Мені назустріч з-за стійки вибіг Вілсон. Я розповіла йому, що сталося, і він побіг на вулицю подивитися на неї — замість бігти нагору по нього. Йолоп клятий. Якби спершу побіг нагору, то, може, взяв би його! Тоді по мене прийшов Фреді, почав тягнути мене назад до квартири, бо я була неодягнена. Потім повернувся Вілсон, сказав, що вона мертва, попросив Фреді викликати поліцію. Фреді практично заніс мене нагору — я була в повній істериці — і набрав 999 з квартири. Потім приїхала поліція. І ніхто не повірив жодному моєму слову.
Вона зробила ще ковток вина, відставила келих і тихо додала:
— Якщо Фреді дізнається, що я з вами говорила, то сказиться.
— Але ж ти цілком певна, так, Тенсі,— вліз Бристоу,— що чула нагорі чоловіка?
— Та звісно ж, певна,— відповіла Тенсі.— Я саме це кажу, хіба ні? Там нагорі точно хтось був.
У Бристоу задзвонив мобільний.
— Перепрошую,— промимрив він.— Так, Елісон? — сказав він, беручи слухавку.
Страйк почув низький голос секретарки, але що саме вона говорила, не розібрав.
— Даруйте, я на хвилину,— мовив Бристоу з нажаханим виглядом і вийшов з-за столу.
На гладеньких доглянутих обличчях сестер проступив злісно-веселий вираз. Вони обмінялися поглядами; а потім, здивувавши Страйка, Урсула заговорила до нього:
— Ви знайомі з Елісон?
— Дуже побіжно.
— Знаєте, що вони пара?
— Так.
— Це насправді так жалюгідно,— мовила Тенсі.— Вона з Джоном, а сама сохне за Тоні. Ви знайомі з Тоні?
— Ні,— зізнався Страйк.
— Це один зі старших партнерів. Джонів дядько, знаєте? — Знаю.
— Дуже привабливий. На таку, як Елісон, він і не гляне. Гадаю, вона згодилася на Джона як на втішний приз.
Думка про нерозділену закоханість Елісон, здається, дуже тішила сестер.
— І про це пліткують в офісі? — поцікавився Страйк.
— О так,— радо повідомила Урсула.— Кипріян каже, що вона поводиться просто ганебно. Вистрибує навколо Тоні, мов щеня.
Її антипатію до Страйка ніби вітром звіяло. Він не здивувався, бо не раз стикався з цим феноменом. Людям подобається патякати; винятків майже не буває; питання полягає лише в тому, як кого розговорити. Дехто — до цієї категорії належала, вочевидь, і Урсула — м’якшає під дією алкоголю; інші люблять бути в центрі уваги; а дехто просто потребує близькості до іншої людської істоти. Певна частина людського роду воліє балакати тільки на конкретні теми: про власну невинуватість або ж чужу провину; свою колекцію довоєнних бляшанок з-під печива; або, у випадку Урсули Мей, про безнадійну пристрасть негарної секретарки.
Урсула дивилася на Бристоу через вікно; той стояв на тротуарі, говорив у телефон, час до часу починав ходити туди-сюди. Язик у неї геть розв’язався, і вона мовила:
— Я навіть знаю, в чому там справа. Виконавці заповіту Конвея Оутса незадоволені тим, як фірма вела його справи. То американський фінансист, знаєте? Кипріян і Тоні киплять і змушують Джона бігати і все залагоджувати. Джонові завжди дістається вся чорна робота.
Її тон був скоріше нищівним, ніж співчутливим.
Бристоу повернувся за стіл весь червоний.
— Вибачте, там Елісон передала повідомлення,— сказав він.
Офіціант прийшов забрати тарілки. Порожня була лише у Страйка. Коли офіціант уже не міг їх почути, Страйк мовив:
— Тенсі, поліція відкинула ваші свідчення, бо вважає, що ви не могли чути того, що чули.
— Вони дуже помиляються,— відказала та. Добрий гумор водномить злетів з неї.— Я дійсно це чула.
— Крізь зачинене вікно?
— Воно було відчинене,— відповіла Тенсі, уникаючи поглядів своїх супутників.— Було душно. Коли я йшла по воду, то відчинила вікно.
Страйк зрозумів, що коли натиснути на неї, то вона взагалі відмовиться відповідати на питання.
— Також вони стверджують, що ви буцімто прийняли кокаїн.
Тенсі видала нетерплячий звук — таке собі тихе «кхе».
— Слухайте,— сказала вона,— ну я дійсно трохи прийняла, але раніше, за вечерею, і вони знайшли залишки у ванній, коли оглядали квартиру. Ті Данни нудні, як я не знаю що. Хто завгодно нюхнув би трохи, щоб не здуріти від тих чортових анекдотів Бенджі Данна. Але голос нагорі мені не примарився. Там був чоловік, і то він її убив. Він убив її,— повторила Тенсі, люто дивлячись на Страйка.
— Як ви гадаєте, куди він пішов після цього?
— Не знаю. Звідки мені знати? Джон платить вам, щоб ви дізналися. Десь сховався. Виліз через вікно у двір. Заховався у
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кувала Зозуля, Джоан Роулінг», після закриття браузера.