Ясміна Лав - Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав

Ми з Марком сиділи на дерев'яній лавочці , і дивилися як до берега прилив заганяє хвилі .

Він не починав розмову , а я його не підганяла .

Вітер майже не відчувався,  і закутавшись сильніше в теплу куртку знаходитися на набережній було навіть комфортно .

Вечір видався не дуже ...Даню брат відправив додому , з Ірою я також попрощалася біля таксі .
Зазвичай , подруга дала б мені кілька десятків настанов , але цього разу вона просто сіла в машину мовчки ...

- Як у тебе справи ?- нарешті заговорив Марк .
- Ти хотів про це поговорити ?
- Адам одружується .
- Читала в новинах.

Я старалася відповідати якомога байдуже ...та не впевнена що в мене щось виходило .

- Це шлюб з розрахунку .- дивлячись мені в очі сказав чоловік.
- Ти хочеш, щоб я його пожаліла ?- було бажання розсміятися .
- Я хочу, щоб ти з ним поговорила .

Марк справді був дуже хорошим другом , і я це зрозуміла ще тоді , коли вперше з ним бачилася .
І зараз він переживав за Адама , це читалося в його очах .
Та що б він не хотів змінити в тій ситуації що сталася між нами , вже нічого не повернеш ...Хоч як би мені не хотілося ...

- Він все сказав . Тоді , в номері .
- Що у вас там сталося ?!- скочив на ноги Марк .
- А хіба він тобі не розповів ?
- Те що йому наплели неправда , я побачив це у твоєму погляді одразу . І бачу зараз .
- А Адам не побачив ...

Чоловік зробив кілька кроків вперед , постояв вдихаючи глибоко холодне повітря , а потім повернувся до мене .

- Вам просто треба поговорити .
- Я так не думаю .

Піднявшись з місця я направилась в бік дороги .

Щоб там не задумав Марк , це нічого не змінить . А йти під двері чоловіка , який мене принизив і розтоптав я не збираюся . 
Вирішив одружуватися , нехай ...

- Що в тебе з моїм братом ?!- крикнув мені в слід Марк .
- Ми друзі !
Зупиняючи таксі відповіла я .

      ***

Піднімаючись у квартиру я рішуче хотіла поговорити з Ірою , але не знайшла її в кімнаті .
Навіть подумала що її немає вдома , тому що було темно і тихо. Та зайшовши на кухню побачила рухи на балконі .

Іра сиділа на стільці , закутавшись в теплу ковдру і тримала в руках чашку . Здається , напій в ній охолов , тому що пару я не бачила ...

- Давно сидиш ?- тихо спитала я , підійшовши до подруги .
- Угу ...
- Що сталося ?

Дівчина просто похитала головою і продовжила дивитися кудись далеко .

- Що він тобі сказав ?- обійнявши подругу , я присіла поряд .
- Я знала чому знаходилася сьогодні в тому ресторані , але чути це прямо .... 
Я отримала запрошення на цю вечерю тільки тому , що ти сама б не пішла ....І плекати надій на щось з ним не потрібно ... 
Тому , що таких як я в нього повний віз ...- вона притихла .
-Ну і тому подібне ... А ще він дуже хоче працювати з тобою .

По її щоці скотилася одинока сльоза ... І це вперше я бачила , як моя подруга плаче . 
В цей момент я готова була знищити цього Даню.

- От же виродок ! Ну , зачекай ... Я з тобою попрацюю!
- Емма...
- Послухай , я не буду з цим козлом працювати ! І допомагати йому не буду ! Нехай іде до біса !- я носилася по маленькому балкону , а Іра просто сиділа , підтягнувши до грудей коліна .

- Емма ...- тихо промовила вона .
- Що таке ?
- Не треба цього всього ...
- Ти про що ?
- Погоджуйся на його пропозицію . Це чудова можливість для тебе . Ти зможеш і вчитися , і заробляти . Я впевнена що це найкращий варіант . 
- Але ж...
- Нічого...я просто не буду більше з ним перетинатися .
- Він же тобі подобався ...
- Просто я собі вигадала ідеал , і думала що це він . Та я помилилася .
- Іра ...я не хочу більше з ним працювати . І все .

Я вирішила закінчити цю розмову . Сіла поряд з подругою і міцно обійняла її .
Знаю з власного досвіду , це найкращі ліки ...

        ***

Наступного дня в готелі всі крутилися наче електро віники. 
Завтра ж приїжджає керівництво ...

Чи я переживала ?
Я боялася .
Боялася побачити його .
Подивитися в його очі і потонути , як раніше .А ще я не хотіла бачити їх разом з Діаною .
Вже не правильно було Адама ревнувати , та я ревнувала .
І не могла це зупинити .

Вкотре за день я чула як вібрує мій мобільний . Знову Даня .
Хлопець дзвонив майже пів дня і це починало злити .

Вирішила , якщо до вечора не припинить , то відправлю в чорний список. Але ближче до закінчення робочого дня дзвінки припинилися . І я навіть забула про нього.

В роздягальні я дочекалася подругу,  і ми разом спустилися в хол готелю .
Хоча додому нам йти було кілька хвилин , та заметіль яка бушувала на вулиці зовсім не викликала бажання виходити з теплого приміщення .

- Я зараз вам викличу таксі , а то там таке робиться ...- вийшовши з-за стійки повідомив Сергій .
- Дякую ...- кивнула я з вдячністю.

Через кілька хвилин, біля самого входу , на нас вже чекала машина .

- Дякуємо .- йдучи до дверей сказала хлопцю подруга і я точно бачила на її обличчі посмішку .
Зовсім легку , миттєву , але це була посмішка .
Може , у Сергія нарешті з'явився шанс ...

Взявши Іру під руку ми разом спускалися сходами до машини таксі .

- Емма !- повернувши голову я побачила Даню .
Він швидко йшов в наш бік.

Зупинившись біля авто , Іра відразу сіла в салон , але двері залишила відчинені .

- Емма , зачекай . Вибач за вчорашнє, я трохи перебрав . Думав сьогодні виправити ситуацію що склалася , та ти не відповідаєш на мої дзвінки .

Вітер розтріпував моє волосся , а великі мокрі сніжинки налипали на обличчя . 
Я дивилася як з усмішкою говорить Даня і згадувала слова подруги .

Я знову помилялася в людині . Бачила в ньому лише хороший бік , і не помічала що приховується за ширмою.

- Нема чого виправляти . І ще ...дякую за пропозицію щодо співпраці , але я змушена відмовитися .