Марина Сніжна - Полонянка вовчої зграї, Марина Сніжна

Швидше за все, якщо б альфа таким безцеремонним чином не вирішив все за мене, я б, зрештою, порвала з Аденом Ларесом. Але тепер цього робити не збираюся! Якщо вампір допоможе назавжди позбутися ненависного зв’язку з перевертнями, ладна залишитися з ним і надалі. Навіть в якості вампіра. Тим більше що тепер вони навіть денного світла не бояться. Двісті років тому вчені розробили спеціальні ліки. Щось на зразок вакцини. Достатньо один раз прийняти – і в організмі відбуваються зміни на генному рівні. І шкіра стає менш чутливою до сонця. Звичайно, засмага вампірам протипоказана, але все одно це величезний крок уперед.

Думки про Адена Лареса і майбутньє життя з ним остаточно привели до ладу мій збентежений розум.

Я подивилася на Ярова і прислухалася до його дихання. Рівне і глибоке. Спить.

Про всяк випадок неголосно покликала, але у відповідь нічого не почула. Обережно стала вилазити з-під його руки і завмерла, почувши, як з губ альфи зривається незадоволене гарчання.

Перевела дух, усвідомивши, що він продовжує спати, і тихенько злізла з ліжка. Швидко вдягла спідницю і блузку. І, тримаючи в руках туфлі, що так люб’язно передала непривітна мати альфи, полізла по драбині нагору.

Надягнула обув вже нагорі і з задоволенням відчула, що туфлі і справді виявилися зручними і навіть мого розміру. Не будь у мене цього взуття, довелося б втікати босоніж. Адже на шпильках далеко не втечеш! Тоді я б неодмінно поранила ноги в кров, пробираючись спочатку лісом, а потім по дорозі. Те, що доведеться трохи попетляти в лісі, не радувало, але іншого виходу немає. Якщо піду через блок-пост, негайно схоплять. А так є шанс, що не почують. Якщо, звичайно, зроблю хороший гак. Як же добре, що поселення перевертнів майже впритул примикає до лісу! Це дає реальний шанс на порятунок!

Вже через кілька хвилин я мчала в обраному напрямку, з задоволенням підставляючи обличчя прохолодному вітерцю, що бив у обличчя.

Ти справді думав утримати мене, Яров? Ха! Знайди собі якусь покірну вовчицю зі своєї зграї! А про мене краще забудь! – проносилися в голові радісні думки. Я навіть не сумнівалася, що в мене усе вийде!

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно