Ельфріда Єлінек - Коханки

Еріх любить мотори й горілку.

Паула любить майбутнього чоловіка, любить свою дитинку й будиночок, що вони собі побудують.

Тепер усе буде добре!

Паулине чмокання долинає аж до іншої кімнати. Тепер усе буде добре.

Про Бріґіттину матку

Бона поволі розцвітає й наливається соком, і разом з нею розцвітає й наливається соком поки ще безформне щось у неї всередині.

Коли одного разу вранці її раптом сильно нудить, вона знає, у чому тут річ. Іншої причини бути не може.

Бріґітта випльовує блювотиння в унітаз, випростовується й, начебто знову народившись, іде на роботу до своїх бюстгальтерів. Вона одержала свій шанс народити нову людину й самій наче народитися заново. Їй доведеться будувати для себе нове життя.

Тепер вона почувається по-справжньому затишно. У природи є своя таємниця, таємниця появи й зникнення. Бріґітта незабаром відкриє цю таємницю.

Поява й зникнення. Якщо конкретно, то незабаром у Бріґітти з’явиться дитина. А батьки-дальнобійники по можливості швидше зникнуть, коли ж ні, то їм випадуть довгі й нелегкі роки в будинку для людей похилого віку, адже старість має звільняти дорогу молодості й силі.

Щоправда, батьки-дальнобійники ще не здогадуються про свою неприємну долю.

А ще нехай зникне, перекинеться хазяїн майстерні, адже Гайнц, що у нього вчився, тепер усього вивчився й чекає щасливого випадку.

От стоїть він перед нами, цей майбутній спадкоємець бездітного хазяїна. Це йому не смішки!

Надії Гайнца ростуть і ростуть.

Усе його невелике сімейство полегшить хазяїнові перехід у кращий світ, і Гайнц тоді зможе відкрити власну справу. І вони пнутимуться щосили, модернізуватимуть, ремонтуватимуть, фарбуватимуть і розширюватимуть, щоб усе було модернізоване, відремонтоване, пофарбоване й розширене.

Отже, старе повинне звільнити дорогу молодому, і Бріґітта готує у животі місце для нової, прекрасної, чудової істоти, що витисне все непотрібне й марне.

Дитятко займе важливе місце в житті, як же, майбутній спадкоємець фірми! Бріґітта займе місце слідом за ним, адже їй і працювати, і за господарством стежити доведеться.

Досі Бріґіттине місце було поганеньким — проста робітниця на фабриці корсетних виробів. Це на щабель нижче, ні, на багато щаблів нижче.

І от настав той день, коли Бріґітта розказує про все Гайнцові. Бріґітта відкриває Гайнцу свою таємницю.

Гайнц увесь час боявся, що це трапиться, але тепер йому нема чого пасувати. Справжній джентльмен не пасує ні перед чим і готовий виконати свій обов’язок.

— Перш ніж платити за дитину, я хочу, щоб мати відробила своє, — говорить упевнений у власній мудрості Гайнц, звертаючись до геть ошелешених батьків, які тиснуться одне до одного, немов у сильну бурю.

Батько-дальнобійник прощається з ілюзією на ймення Сюзі.

Мати-дальнобійниця прощається з ілюзією на ймення Сюзі.

Незабаром з дерев упаде лист, і батьки покинуть будинок, щоб звільнити місце молодому поколінню. Їхня ощадкнижка залишиться тут.

У батька — хворі хребці, тепер болить і серце. На схилі віку він раптом підхопив собі ще одну болячку.

Такі-от справи. Знову вкотре підприємництву й культурі (Сюзі) не вдалося поріднитися.

Гайнц зі своїм підприємництвом залишається сам по собі.

І у матері в галузі культури були далекосяжні плани, які тепер пішли нанівець.

Яка б була чудова пара: Сюзанночка, вся в білому, як квіточка, і Гайнцик, увесь у чорному! От контраст так контраст!

Хіба є що-небудь на світі, що одночасно так суперечило 6 одне одному й так поєднувалось? Або — хіба було б що-небудь подібне на світі?

А потім би діти пішли, і бабуся допомагала б їм учити уроки, а потім вони опановували б підприємницьку науку, так би мовити, з азбуки…

Чому бути, того не минути. Бріґітта не являє контрасту, вона така ж, як Гайнц, тільки на кілька щаблів нижча.

Вона занадто проста.

Гайнц сприймає Бріґіттину вагітність і як тягар, і як подію, що зрештою піде йому на користь.

Женитися так женитися. Бріґітта почувається на сьомому небі й вважає, що в її новому становищі вона — щось особливе й тому її всі мають берегти.

Отже, для Бріґітти настав зоряний час.

Незабаром для Бріґітти назавжди зупиниться конвеєр з пошиття бюстгальтерів. Оце щастя, просто словами не сказати. Майбутня мати тримає тепер у руках не тверді перлонові мережива, а м’якенькі дитячі сорочечки. Бріґітта щосили пишається своїм досягненням.

У ній завершився розвиток від безпам’ятної безстатевої істоти до істоти жіночої статі.

І літній власник майстерні, у якій працює Гайнц, тішиться, наче маразматик, дізнавшись про майбутню дитину Бріґітти. Він говорить про те; як чудово, що в їхню родину вливається молода, ще не застояна кров. Про те, щоб передати Гайнцу справу, він не говорить.

От же ж віслюк старий.

Літній власник не дає приводу засумніватися в тому, що він тут, як і раніше був, є й залишиться хазяїном.

Гайнц не дає Бріґітті приводу засумніватися в тому, що він хазяїн у домі. Бріґітта сама нетямиться від радості, що нарешті знайшла хазяїна.

Якщо так довго жити без хазяїна, то величезна полегкість — знайти нарешті самця.

Гайнцову неньку тішить майбутнє дитинча. Вона плете й плете не покладаючи рук, як божевільна. Це в неї виходить. Виходить, хоча цього вона не вчилася. Втім, вона нічого не вчилася.

Гайнців татусь хоч і гарчить, як гарчать у кіно або по телевізору старі татусі, але, як і ті, що в кіно або по телевізору, він гарчить радше жартома.

Бріґітта оберігає свій живіт. І Бріґітту з її животом усі оберігають. Як приємно!

І Сюзі бажає їй щастя. Сюзі так щиро бажає їй щастя.

Гайнц і Бріґітта дякують Сюзі. Бріґітта каже:

— Ми незабаром одружимося, поки не стало занадто помітно. Мені потрібно тепер берегти себе й потихеньку готуватися до народження дитини.

Бріґітта прислухається до себе, але не чує жодної луни.

Сюзі говорить, що взагалі не хоче мати дітей.

Тобто колись перегодом, коли вона стане зрілою жінкою й угамує свій апетит до подорожей по усьому світі. Вона поки не заводитиме дітей, адже їй кортить поїздити й подивитися на світ, у якому стільки людей голодує. Вона ще занадто молода. Об'їздивши увесь світ, вона, мабуть, вирушить у найпохмуріший куточок цього світу, щоб попрацювати там із ріку якійсь благодійній організації. А потім, може бути, вона й вийде заміж, якщо зустріне підходящу людину. І якщо вона зустріне підходящу людину, то й діти в неї будуть.

Сюзі чекає, що до неї прийде велике кохання, у яке вона (Сюзі посміхається) ще вірить.

Про що Сюзі замовчує, але постійно мріє, так це про знайомство з