Василь Дмитрович Кожелянко - Котигорошко, Василь Дмитрович Кожелянко

— Хто як, пане голово, — криво посміхнувся генерал Доброзол, — хто — боягузом, хто — зрадником, хто — невдахою, але найгірше, коли знайдуться такі, що назвуть вас узурпатором і самозванцем, бо це становить загрозу вашій владі. Я хотів сказати, нашій владі в Україні.

— Можуть усунути? — скривився Котигорошко.

— Можуть, — жорстко промовив генерал Доброзол, — бо ж тепер ви для народу постать сакральна, міфічна і харизматична. Ви майже небожитель. Варто вам вчинити якусь земну буденну дію, тим більше таку, як укладення ганебного миру зі споконвічним ворогом, чари розвіються і багато хто може спитати, передусім самого себе: а чому саме цей хлопчина Котигорошко, який програв війну з Атлантидою, має керувати моєю країною?..

— Гаразд, — перебив Доброзола Котигорошко, — це я зрозумів, а який інший варіант? Кращий, як ви сказали…

— Я сказав не лише кращий, — сухо додав Доброзол, — а ще й небезпечний.

— Говоріть, генерале!

Генерал Доброзол несподівано для Котигорошка налив собі чарку горілки, випив і незвичним голосом заговорив:

— Другий вихід, Вишнеславе, полягає в тому, що ви застосовуєте проти Атлантиди таємну зброю і — перемагаєте!

— Тож у чому проблема? — розвеселився Котигорошко, — я хоч уже готовий вжити цю зброю і відповідно — перемогти.

— Це страшна зброя, Вишнеславе.

— Кожна зброя страшна, генерале, не тягніть, кажіть, що ви маєте на увазі?

— Я про ЕТЗГ, пане голово.

— Що це таке етзеге, генерале, чому я не знаю?

— Ви й справді не знаєте, Вишнеславе, про цю зброю, бо вона таки таємна.

— Що?.. — Котигорошкови генералові слова дуже не сподобались.

— Пробачте, Котигорошку, але це так, розробка цієї зброї велась у надтаємному режимі. Досить сказати, що про неї не знав ніхто із колишнього Тріумвірату, знали лише покійний президент Трипільський, я і безпосередні її творці — працівники таємної лабораторії у Карпатах. Тепер знаєте й ви, отже, не закинете мені, що я в чомусь уже не щирий перед вами.

— Гаразд, генерале, — пом'як Котигорошко, — розповідайте, що це таке, як працює?

— ЕТЗГ — це егрегоріяльно-тектонічна зональна гармата, — почав Доброзол.

— А, то це різновид геофізичної зброї, — розчаровано перебив його Котигорошко.

— В принципі, так, — погодився генерал, — але є деяка різниця у масштабах. Що таке геофізична міна, це підземний вибух спрямованої дії, що спричинює незначний землетрус максимум п'ять, ну шість балів, ЕТЗГ, Вишнеславе, це — метод створення руйнівного ефекту в масштабах континентальних, під його дію потрапляє, як мінімум, половина земної кулі.

— А в результаті? — спитав Котигорошко.

— Континент Атлантида з усім архіпелагом опиняється під водою, — прошепотів генерал Доброзол.

— А як воно працює? — поцікавився Котигорошко.

— Зусиллями людської волі за таємною окультною технологією утворюється спеціяльний егрегор, який програмується на певне завдання, він акумулює величезну кількість енергії з психічних виділень людей, що перебувають в екстремальних умовах, і потім цим енергетичним зарядом «вистрілює» по заздалегідь наміченій цілі.

— А чому не можна запрограмувати його на знищення локальної цілі, скажімо, міста Посейдонії з околицями, а не на весь континент? — спитав Котигорошко.

— Тут діє закон критичної маси, — пояснив генерал Добро-зол, — для реалізації ефекту потрібен мінімум енергії, а цей мінімум якраз достатній для того, аби відправити всю Атлантиду під воду… або Африку, якщо хочете?

— Ні, Африку не треба, — не повівся на чорний гумор Котигорошко, — треба Атлантиду.

— А острова Туле не шкода? — жорстоко спитав генерал Доброзол. — Його теж зачепить, а це наші окультні союзники. Ацтекії може відірвати шмат.

— Мені шкода України і трохи себе, генерале, якщо чесно, — рішуче сказав Котигорошко, — тому хай шматує Ацтекію, Гренландію, хай руйнує Туле, хай щезає цілий континент, хай утворюються нові острови, для мене Україна понад усе…

— І я в Україні, додайте, Вишнеславе, — несподівано сам для себе бовкнув генерал Доброзол.

Котигорошко вдав, що не почув такої крамольної нечемности і спокійно спитав генерала Доброзола:

— А який ваш вибір, генерале?

— Я не маю права на вибір, пане голово, лише ви, що входите в категорію обраних земних ієрархів, яким дано право розпоряджатися мільйонами людських життів і долями цілих націй, маєте право обирати.

— Це ж і відповідальність потім нести, — здогадався Котигорошко.

— Я собі думаю, — в Доброзола, очевидно, вселився біс, — відправити на той світ півмільярда людських душ і під воду цілий континент, це ж так не минеться. Потім, звичайно. Після того, як позбудешся гріховної тілесної оболонки.

— Та й хрін з ним! — скреготнув зубами Котигорошко. — Готуйте усе, що треба, генерале, я зроблю це!

Наступного дня увесь світ дізнався, що Україна висунула Атлантиді ультиматум з трьох пунктів: по-перше, атлантидські війська негайно покидають усі захоплені території як України, так і її союзників; по-друге, зверхники Атлантиди посилають у Париж уповноважену делегацію для підписання мирного договору з Україною на умовах останньої; і по-третє, Атлантида визнає повну незалежність держави Туле й укладає з нею дипломатичні відносини. В разі невиконання цього ультиматуму Україна залишає за собою право завдати Атлантиді удару нетрадиційним видом зброї. На виконання ультиматуму відпущено три дні.

Увесь світ дуже сміявся. Сміялися в нейтральних державах, сміялися в країнах-сателітах України, сміялись у самій Україні, а найбільше сміялись в Атлантиді, чиї генерали якраз за три дні збирались узяти Львів, Багдад і Царгород, посміхнувся навіть престарілий диктатор Атлантиди Птеро XXVI-й Дактиліян, який уже працював від батарейки.

— Проект найкраще виконати на Чорній горі у Карпатах, — інструктував Котигорошка, який мав виступити