Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасна проза » Котигорошко, Василь Дмитрович Кожелянко 📚 - Українською

Василь Дмитрович Кожелянко - Котигорошко, Василь Дмитрович Кожелянко

207
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Котигорошко" автора Василь Дмитрович Кожелянко. Жанр книги: Сучасна проза.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 45
Перейти на сторінку:
у ролі егрегоріяльного деміурга, генерал Добзрозол, — і саме через два дні, бо буде повний місяць. Це не принципово, але суттєво, — генерал помітно хвилювався, що геть не було на нього схожим. — Для досягнення якнайповнішого ефекту, Вишнеславе, треба, аби в той момент, коли ви утворите егрегор, до речі, ви мусите придумати йому якесь гарне ім'я, на матеріяльному плані стався великий викид психічної енергії. Це можуть бути такі емоції, як страх, радість, екстаз, жалоба, але найефективнішим є відчуття болю. Фізичного, зазначте.

— Гаразд, — процідив крізь зуби Котигорошко, — того дня рівно о дванадцятій годині, коли я стоятиму на Чорній горі, на всіх фронтах розпочнеться генеральний наступ українських військ на позиції атлантидців. На всіх фронтах! Сподіваюсь, болю буде достатньо.

— Ще є можливість передумати, Вишнеславе, — тремтячим голосом промовив генерал Доброзол.

Котигорошко промовчав.

Рівно о дванадцятій годині на Західному, Скандинавському, Південному, Африканському та Арабському фронтах українські війська пішли у рішучий наступ. Атлантидці зустріли їх щільним смертоносним вогнем. На всіх фронтах.

Диктатор України Вишнеслав Котигорошко стояв на Чорній горі — сам, голий, тверезий. Місяць на небі був круглий, як колобок, через те, незважаючи на північ, видно було, як удень.

Котигорошко сконцентрувався до меж людських можливостей, потім ще і ще, і, зрештою, подолав усе людське. Його фізичне тіло гепнулося на землю, до нього підбіг генерал Доброзол і загорнув у теплу ковдру. А сам Котигорошко у астральній іпостасі розпочав творити егрегор на ім'я Первобасаврій.

Ось він у ембріональному стані, ось росте, ось у нього з'являються ознаки форми, ось він починає самоусвідомлюватись, ось у нього виникає свідомість.

— Первобасаврію! — окликнув його Котигорошко.

— Слухаю тебе, пане, — чемно відповів Первобасаврій.

— Упивайся силою і міцній! — звелів Котигорошко.

— Уже, мій пане! — відрапортував Первобасаврій, можна було би сказати, через якийсь час, якби там, де вони перебували, час існував.

— Іди і знищ Атлантиду! — скомандував Котигорошко.

— Гаразд! — вигукнув Первобасаврій і, можна було би сказати, попрямував у бік вказаного об'єкта, якби там існував простір.

Якраз тоді, коли сплив термін українського ультиматуму, Атлантиди не стало. Внаслідок нечуваної досі сили землетрусу весь континент з архіпелагами пішов під воду. На тому місці утворився океан. Постраждали і невинні. Разом з Атлантидою під воду пішли і українські союзники: острівна держава Туле, частина Ацтекії, шмат Гренландії і трохи Африки. Шкода, звичайно, але війна є війна.

Атлантидські війська, що залишилися на суші, позбавлені керівництва, припасів, геть здеморалізувалися і стали нездатними до бойових дій. Українська армія, яка продовжувала носити назву «ВНУ», без особливих зусиль винищила атлантидців на всіх фронтах, а основне і найбільше європейське угруповання погнала до західних берегів Европи і зіпхнула у води. Від того часу ті води почали називатись Атлантичним океаном.

Світ і Україна вкотре переконалися, що Котигорошко таки герой.

XXI Затемнення бронзи

Минуло тридцять років відтоді, як перестала існувати Атлантида — одвічний ворог України. Але чи стала від того щасливішою сама Україна, якою весь цей час правив Герой, Рятівник і ще зо два десятки титулів — генерал-президент Котигорошко?! Ні. Радше навпаки. Два роки після знищення Атлантиди Україна святкувала, а потім настали будні. В економіці почався затяжний застій, а в політиці, навпаки — пожвавлення. На територіях підконтрольних, окупованих чи просто дружніх, заворушилися сепаратисти. А на довершення усього все більше і більше людей навертались до телесіянства. Кожні два-три роки Котигорошко з усією жорстокістю, на яку лише здатне Військо Непереможне Українське, придушував повстання в тій чи іншій провінції. Це не допомагало. Якимось дивним чином після кривавого побоїща у Африці, Скандинавії, Старій Европі чи на Кавказі знову піднімались збройні бунти, знову вбивали українських адміністраторів, вирізували гарнізони, підривали залізничні потяги і вивішували свої сепаратистські прапори. Котигорошко зганяв свою злість на найближчому оточенні, і вже за десять років біля нього не залишилося жодного з тих перших поплічників, з ким він взяв владу, — хтось помер, когось засуджено було до смертної кари, хтось втік у Китай, когось відправлено на пенсію, таким чином генерал-президент Котигорошко залишився один. З нового свого оточення Котигорошко не довіряв нікому, нікого близько до себе не підпускав і міняв генералів та міністрів, як його дружина Небослава діамантові прикраси.

Родинне Котигорошкове життя теж не склалося. З Небославою вони фактично розлучилися — жили в різних апартаментах і майже не розмовляли, лише посада Батька Нації не дозволяла Котигорошкови оформити розлучення. Хоча навіщо? Такий стан більш-менш влаштовував його, а ще більше Небославу, яка з головою поринула у великосвітське життя. Вона постійно відвідувала вишукані вечірки, дипломатичні приймання, дорогі ресторани, модні театри і нічні клуби. Як дружині Вождя України їй дарували багато коштовних подарунків, але вона приймала лише діаманти і картини художників трипільської школи. Згодом дарувальники вивчили смак пані президентової і непотріб уже не підносили.

Від дітей Котигорошко теж не знав радощів. Старший син Святополк, військовий пілот, на якого Котигорошко покладав великі надії як на помічника по державній роботі, трагічно загинув — розбився, випробовуючи новий реактивний винищувач «Перун-17». Дочка Ярослава прийняла телесіянство, пішла з дому і як журналістка за освітою стала до праці у телесіянському журналі «Кам'яний дух», який редагувала заслужена телесіянка Ярина Савойська. Молодший син Ярополк ріс маминим мазунчиком, — нічому не вчився, ніде не працював, нічим не цікавився, крім гарного одягу, парфумів і балету. Доброзичливці натякали Котигорошкови, що його дружина зловживає алкоголем і має коханця, а син зловживає кокаїном і теж має… коханця. Котигорошкови було байдуже.

Навесні у Старій Европі вибухнуло чергове повстання проти українських загарбників. Повстанці підняли сині прапори із золотими навскісними хрестами, що було символом і староевропейського політичного сепаратизму, і водночас — телесіянства. До повсталих приєднувалися телесики з інших країн. Та не лише через спільність символіки телесики брали активну участь у антиукраїнських повстаннях, — вони боролися проти утисків їхньої віри.

Котигорошко зібрав своїх генералів, які прийшли уже вбраними в камуфляжі — готовими до нової

1 ... 39 40 41 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Котигорошко, Василь Дмитрович Кожелянко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Котигорошко, Василь Дмитрович Кожелянко"