Володимир Парал - Війна з багатоликим звіром

чомусь роз’їжджались ноги, а Павла тихо мучилася з Едою, який вихилявся дужче, ніж передбачало найнесамовитіше диско. Тіборові не хотілось танцювати з дружиною. Він доїв бутерброди, запивши вином просто з пляшки, й запалив сигарету.

— У нас ТСЗ, і курити не можна, — нагадав йому Станіслав.

— Сьогодні Новий рік, іди до дідька, — відрубав Тібор.

Залишивши Леону біля стіни, Станіслав поволі підійшов до порушника.

— Загаси або вийди звідси.

Тібор рвучко підвівся, ніби збирався битись із кремезним Станіславом, однак шансів у нього не було, і він пішов розлючений. Тіна намагалась повернути його, але Тібор грубо відштовхнув дружину:

— Сиди собі з цими йолопами — ти така ж, як і вони!

Тіна розплакалась.

У тих, хто зловживав їжею та алкоголем, бура недуга швидко ускладнювалась, і незараженим людям було важко за ними доглядати.

Еда жер майонез просто жменями.

Міхал уперто танцював з Тіною. Молода жінка поривалася додому, однак він її не відпускав.

— Мені треба йти! — схлипувала Тіна.

— Не ходи, — благав її Міхал, — Тібор може скривдити тебе. Адже він уже став мало не звіром…

Однак Тібор Трнка незабаром з’явився знову, а з ним Ріта Недомова з компанією: опецькуватим одноруким сторожем ПЧХП Польдою Штрунцом у зім’ятій темно-синій формі і Мією Робовою, коханкою Тібора. Всі троє густо обросли бурим звіром. Голосно волаючи, вони накинулись на їжу й напої.

Як загіпнотизована, дивилася Тіна на струнку Мію, вдягнену в облягаючий костюм з блискучої чорної шкіри. Ця ледачкувата красуня здатна лише на жорстокість, думала Тіна. Коли я прийшла до неї в магазин шкіргалантереї на Ритіржській вулиці просити, щоб повернула мені Тібора, вона слухала мене, підперши голову рукою й заплющивши очі, ніби спала. У відчаї я схопила її за лікоть, і тоді Мія ножицями штрикнула мене в руку, не розплющивши очей. А коли знову подивилася на мене, очі її кололи болючіше за ножиці.

Мія вийшла на середину кімнати, недбало підняла руки, як для танцю, а Тібор уже поспішав обійняти її за талію.

— Мені погано, — простогнала Тіна.

— Відвести тебе додому? — спитав Міхал.

— Там у мене нічого не лишилось.

Гніді завдавали тон на вечірці. Ріта кружляла з Польдою Штрунцом по паркеті, Еда витанцьовував з Леоною, а Павла й Станіслав ледве ухилялись від їхніх ліктів та підборів.

Хтось розсунув штори. Увесь масив святкував Новий рік — дехто навіть світив у власних квартирах. Про ТСЗ нікому не хотілося думати, на освітлених балконах з’явилися перші рої бенгальських вогнів.

На нашому поверсі хтось почав бавитися з електричним щитом. У коридорі заморгали й спалахнули на повну потужність люмінесцентні лампи під стелею.

Станіслав побіг вимкнути їх, проте хтось загасив світло в усій комунальній квартирі. Станіслав спішно повернувся й увімкнув знову.

— Що то за дурень? — гукнув Польда Штунц.

— Це наш пан голова, — просичав Тібор, і в його голосі вчувалася жадоба помсти.

— Куди б нам його випхнути? — розглянулась Мія, примруживши очі.

Гамір у «клубі» подужчав. Темрява, світло, потім знову темрява — чиясь лиха рука порядкувала в коридорі. Станіслав удруге вибіг, щоб рішуче покінчити з цим безладом, але за дверима його збили з ніг: то Польда Штрунц ударив Станіслава по голові своїм важким протезом. Тоді він і Тібор втягли безвладне тіло до ліфта й спустили його вниз, зупинивши між поверхами. В усьому будинку номер 2002 знову засвітилось.

Зникнення голови ніхто в клубі не помітив. Еда з Леоною, вмостившись на килимі, пили з однієї пляшки сект. Ріта півгола вихопилася на стіл і під звуки чардашу почала танцювати серед келихів. Павла Роганова тихо вислизнула, замкнула по собі двері власної квартири на два ключі.

— Ти мені сьогодні шалено подобаєшся, — шепотів гнідий Еда гнідій Леоні.

— Ти мені також…

— А де твій чоловік і моя жінка? Чи не втекли кудись разом ці бестії?

— Ясна річ, десь вони без нас гарно забавляються.

— А нас тут покинули, як двох сиріток.

— Мабуть, зараз десь обнімаються на сходах, — захихотіла Леона.

— Я б також не від того.

— І я.

— Але де?

— У Станіслава повинні бути запасні ключі від усіх квартир…

Еда й Леона зійшли на другий поверх і запасним ключем відімкнули заражену квартиру номер 9, мешканці якої евакуювались. Всередині була темрява, холод, задуха, на підлозі порипував бежевий пил мертвого мазуту, але Еда намацав вимикач, і рожева лампочка освітила затишну спальню. Леона розстелила ліжко, Еда поставив на нічний столик рефлектор, увімкнувши його на найбільшу потужність. Три довгі кварцові трубки невдовзі розгорілися білим жаром і швидко нагріли простирадло.

— Нарешті ми в теплі, — зітхнула від задоволення Леона.

Тіборова гніда компанія заволоділа клубом. Сильний, як кінь, Польда Штрунц рачки возив Ріту навколо столу, а потім почав трощити протезом склянки. Схожа на чорну змію Мія приворожила Тібора й поволі вела його до дверей… Розлючена Тіна ще раз кинулася в бій за чоловіка, але Тібор грубо відштовхнув її.

Міхал рішуче підскочив до дужчого за себе Тібора, але дістав коліном у живіт. Коли хлопець лежав скоцюрблений від болю на килимі, Тібор став навколішки і почав гамселити його кулаками. Міїні очі округлилися, як у кішки, а в розширених зіницях спалахнули чорні іскри.

Вчені світу намагаються вивчити вплив мазутового паразита на психіку вражених. Наслідки здійсненого Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) обстеження 886.569 осіб у 76 країнах — членах ООН — переконливо доводять, що бурий