Самовидець - ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ

як напевное ишол до Чигирина, але тое ошукало, бо любо инніе городи поздавалися, еднак же были таковіе люде, которіе дали знати до Чернецкого. Где Чернецкій прислал килка корогвей жолніров у Чигирин, с которими чигиринци противко гетмана Бруховецкого мужнє стали и килка недель 82 боронилися, любо немало приступов было, также и гранатами докучали, где Тетера гетман затягнувши татар, ишол на оборону Чигирина. О чом увідомившися, гетман Бруховецкій отступил от Чигирина ку Бужину, где знялся 6 з Сірком 83 и там гетман Тетера з ордою і з жолнірами налігал барзо Бруховецкому гетманові 7, але еще сам Чернецкій не наспішил был. А же Бруховецкий, маючи язика, же болше сили на него прибираются, уступал оборонною рукою горі Дніпра до самого Канева, бо юже Канев был здался гетману Бруховецкому, от которого и залоги войско било в Каневі.

1 У сп. Судієнка: немає «1664», у сп. Козельського передано літерами.

2 У сп. Судієнка: «к Черкасом».

3 У сп. Козельського: «попровадился и из жоною».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «вибирали».

5 Там же: «чрез страх».

6 У вид. Бодянського: помилково «занялся».

7 Там же і в сп. Судієнка: немає «гетманові».

И так вцілости со всім войском и гарматами увойшол 97 в Канев, где зараз втропи, албо переймаючи от Корсуня Чернецкій притягнул зо всім войском коронним под Канев, где, запробовавшися килко разій 1, нічого не вскурал и в килка дній отступити мусіл, с которим и татаре были з гетманом Тетерею 2 и усі уступили под Білую Церков. А Сірко, отвернувши на Медведовку, потягнул ку Уманю задля скарбу Тетериного 3, которій и порабовали, як вишшей написалося. Того ж часу Чернецкій поосажовал фортеції в Чигирині, Корсуні, Білой Церкві жолнірством, где тилко тие городи не горнулися до гетмана Бруховецкого, а инніе усі отлучилися от Тетери, аж по самій Дністр 4.

Того ж літа колмики ввишли 5 на Україну перше 84, с которими Сірко с козаками старшій пошол полями, минувши татар и ляхов, аж в Білогородщину, на Буджак, и там села ханскіе повоевавши, повернули. Где їх 6 напали татаре и Маховскій з жолнірами под Сараджином, и там тих колмиков розбито, где немало пропало колмиков и Козаков, а остаток з Сірком вишло на Україну.

Того ж року Чернецкій доставал Ставищ 85, а Стеблюв 7 узявши, татарам отдал, а Ставища оборонилися, где и Чернецкого забито, а на его місцу стал старшим Яблонскій над тим войском, которое отвернуло до Білой Церкви и так на зиму стали, а гетман Бруховецкій тую зиму стоял з войском у Каневі.

1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «килко раз».

2 Там же: немає «з гетманом Тетерею».

3 У сп. Козельського, Судієнка і в вид. Бодянського: «Тетерина».

4 Там же: помилково «Дніпр».

5 Там же (крім сп. Козельського): «взійшли».

6 Там же: немає «їх».

7 У вид. Бодянського: «Стебліов»; у сп. Судієнка: «Степліов».

РОКУ 1665

Гетман Бруховецкій зараз весною посилает своїх посланцов до колмицкой таши 8, затягаючи оних на войну, и ясиру ляхов оним посилал. Которих колмиков знайшли посланци Бруховецкого за Доном, бо на тот час зза Волъги 9 перейшла часть колмиков в килкадесят тисячей з Мунчаком, своїм старшим, и там кочовали. Которих колмиков вишло близко тисячи о святой Троици, которих ходило сот сім, а Козаков з ними тисяч полтори под Білую Церков, где з Яблонским мілисмо 10 потребу, власне, в обідную годину. Где, Яблонскій, убоявшися, табор наперед вислал з обозу зу Гребенников 11, а комонником спотикался разов два 12, але не додержав, мусіл уступати ку Білой Церкви, потративши товариства немало значного, а колмиков тилко чотирох ранено, которіе померли. Але 98 Яблонского не пущено в Білую Церков, которую минувши, в Полщу пошол — так ся устрашили тих колмиков.

8 Там же: «паши», у сп. Козельського: «до колмицкого паши».

9 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: помилково «Волочи».

10 У сп. Козельського і Судієнка: «міли».

11 У вид. Бодянського: «з Угребенников», в сп. Козельського: «з Гребеников».

12 У сп. Козельського: «разу зодва».

Вправді, люд военній, с копием всідает 1 на коня, а нікоторіе и сагайдаки и стріли великіе с площиками 2 широкими. Тилко найболше до потреби копій заживают кожен, бо справне уміют вбити копіем 3, в нікоторих и панціри, а инніе и наго идут до потреби. Люд отважній, а на взгляд чорній, нікчемній, страшній, чарами бавятся, бо балвохвалці 4. А потрава оним всякій звір, що ест на світі, нічим ся не бридят: и миш, жаба, свиня, тилко опроч рака одиного 5, не люблят и бридятся раком. В той потребі 6, ежели би козаки не утікали 7, то певне, же мало що жолнірства бы увойшло, вправді, же огнистой стрелби боятся.

Того ж літа, по святом Петрі 86, с тими ж колмиками и Москвою и козаками гетман Бруховецкій ходил под Білую Церкву доставати города. Где нічого не вскуравши, вернувся и войско, збунтовавшися, розишлося, и колмики повернули у свою сторону.

Того ж року Опара из Медведовки обозвался старшим на гетманство и по орду послал, до которого татар немало вишло, и Опара на королевскую руку татар затягнул и городи знову привернул нікоторіе до себе. А же видячи татаре нестаток Опарин, а Дорошенко, которій перше 8 был асаулом при гетману Тетері, тут же будучи и при Опарі, старался о гетманство и солтана 9 перееднал. Которого руку салтан з ордою держучи, призвавши Опару до себе з старшиною, казал Опару взяти, а Дорошенка дал гетмананом козакам. А того Опару солтан з иншими козаками старшиною отослал до короля, которого страчено з его товариством. И так скончалося гетманство Опарино.

Того ж року, у спасов пост, гетман Бруховецкій, зобравши всіх полковников до Глухова