Гарольд Роббінс - Пірат

— Я також упевнений, що ви знаєте про масове прибуття північнокорейських пілотів, які літають на винищувачах та бомбардувальниках.

— Так,— сказав Ешнев. — Одначе ми знаємо також, що Садата різко критикують помірковані за те, що він підпав під російський вплив.

Бен Езра кивнув.

— Але ми не можемо допустити, щоб це навіяло на нас оманливе почуття безпеки. Вперше вони лаштують боєздатну військову машину. А таке робиться тільки тоді, коли її збираються пустити в хід.

— Згода,— сказав Ешнев. — Та може пройти ще півтора року, аж доки вони будуть готові.

— Ні,— сказав Бен Езра.— Вони вже зараз готові. Вони можуть ударити будь-коли.

— То на що ж вони чекають? — тон Ешнева був ввічливий, та в голосі прозвучали нотки нетерплячки. — До цього часу ви не сказали нам нічого такого, чого б ми не знали.

Бен Езра не знітився.

— Цього разу ми не можемо розглядати їхні рішення, виходячи лише з військових засад. В їхніх планах, опріч військових, грають і інші чинники. Вони просякають у західний світ фінансовими інвестиціями. Крім того, вони згуртовують країни — видобувані нафти, щоб створити економічну силу, яка може бути використана для зменшення підтримки, яку ми одержуємо від технічно розвинутих країн. Вони вдарять тоді, коли ці плани втіляться в життя, і не раніше.

— Чи є у вас докладна інформація з цього питання? — спитав Ешнев.

— Ні. Все, що я знаю, я зібрав під час своїх мандрів. По Синаю розповсюджуються чутки, що федаїни тиснуть на поміркованих. Вони беруть на приціл своїх же арабів, щоб примусити багатих нафтових виробників до співробітництва.

— Щодо цього докази є?

Старий похитав головою.

— Власне для цього я й попросив зустрічі,— він поглянув через стіл на американців. — Я гадаю, можливо, про цей тиск знають щось наші ділові друзі.

— Я б хотів, щоб це було так,— почав Гарріс, поглянувши на своїх супутників. — Та знаємо ми дуже мало.

Лице Бен Езри було непроникним.

— Ви — представник Держдепартаменту?

Гарріс кивнув.

— Зрозуміло,— сказав Бен Езра. Він глянув прямо у вічі цеерушникові. — А ви?

Сміт чувся незручно.

— Ми знаємо про їхні економічні плани.

— Слухаю?

— Та ми ніяк не можемо звести все докупи,— сказав Сміт. — Складається враження, що економічною політикою керує один чоловік — особистий представник князя Фейяда — Бейдр Аль Фей. Наскільки нам відомо, він повністю незалежний, знаний своїм консерватизмом і прибічник зближення з Ізраїлем. Не тому, що він любить вас,— він просто вважає, що може принести економічне рішення, яке буде на користь усьому Близькому Сходові. Та у нас немає змоги знати про все напевно. Ми до цих пір так і не змогли проникнути до його організації.

— Ви не змогли? — глянув на нього Ешнев.

— Ні,— похитав головою американець.

Ешнев посміхнувся з ледь помітним відтінком тріумфу.

— Тоді, можливо, ми станемо вам у пригоді. У нас там є своя людина.

За столом запанувала тиша. Її порушив Бен Езра.

— І хто ж? — спитав він.

Голос Ешнева був спокійний.

— Здається, що на даний момент основний інтерес Аль Фея полягає в його бажанні створити фільм, оснований на життєписі Магомета, який буде називатися «Посланець». Ми також знаємо, що він відкинув пропозицію «Аль-Ікхвану» проробити для них деякі фінансові операції.

— Чи був причетний до цієї пропозиції Алі Ясфір? — спитав Бен Езра.

— Як ви про це взнали? — настала черга здивуватися і Ешневу.

— Я не взнавав,— сказав старий. — Та Ясфір щойно об'явився в одному із таборів «Аль-Ікхвану» в Лівані, з тим, кого вони називають найважливішим рекрутом з усіх завербованих будь-коли. Дочкою найбагатшого чоловіка в арабському світі. Чи є у цього чоловіка дочка?

— У нього їх дві,— сказав Ешнев. — Одна — заміжня, живе в Бейруті біля матері, колишньої дружини Аль Фея. Молодша навчається в школі, в Швейцарії.

— Ви впевнені? — спитав Бен Езра.

— Жодного слова, щоб підтвердилося протилежне, до нас не дійшло,— сказав Ешнев. — Та ми можемо перевірити це достатньо швидко.

— Є у нього інші діти?

— Так. Два сини від його теперішньої дружини-американки. Старший син, йому десять, має бути призначений князем Фейядом як спадкоємець його трону.

— То якщо дівчина в їхніх руках, вона може стати ключем до Аль Фея,— мовив Бен Езра.

— Вірогідно.

— На Синаї я спробую вивідати про це докладніше,— сказав Бен Езра. — А ви, люди, зверніться до своїх джерел.

— Ми це зробимо,— сказав Ешнев.

— Згода,— додав Сміт.

— Та все ж у нас залишилося ще одне невияснене питання,— сказав Ешнев. — Як на вашу думку, коли вони нападуть?

Бен Езра глянув на нього.

— Зразу ж після свята Рамадан,— сказав він просто.

У голосі Ешнева почувся неприхований сполох:

— Та це ж випадає десь на Святі дні. Вони цього не зроблять. Повага до заповідей Мойсея все-таки є важливою частиною їхньої релігії.

— Не настільки важливою, як для нашої,— мовив