Даг Ейстейн Ендше - Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

сплетений із льону та бавовни одночасно», а також орати за допомогою осла і вола, сіяти два види насіння в одному місці77.

Для чоловіка займатися сексом з іншим чоловіком, як із жінкою, також означає, що «їхня кров буде на них»78, можливо, саме тому вони змінюють іудейські гендерні категорії. Така зміна соціальних структур нерідко призводить до кровопролиття. Батьки мають повне право лая­ти своїх дітей, проте діти, які лають батьків, несуть криваву провину і, отже, повинні бути вбиті, так само як і чоловіки, які мають статеві контакти з прониканням з іншими чоловіками79. Те ж саме стосується людей, винних у вбивстві80, перелюбі, інцесті, зоофілії81, та людей, які одержимі «духом або чаклунством»82.

Однак сумнівно, що заборона на анальний секс між чоловіками в релігії ізраїльтян насправді була аж надто важливою. У П’ятикнижжі інші сексуальні заборони часто повторюються та надаються відповідні приклади, проте нічого конкретно не сказано про заборону анального сексу між чоловіками. Коли розповідається про любовний зв’язок сина царя Іонафана та молодого Давида, який згодом став царем, не говориться жодного слова на огуду їхніх тісних стосунків. Уперше, коли Іонафан побачив Давида, «він зрозумів, що його душа пов’язана з душею Давида, та Іонафан полюбив Давида як свою власну душу»83. Іонафан дарує Давидові одяг і зброю на знак свого кохання та захищає від свого батька, царя Саула. Зі свого боку, Давид бажає, щоб Іонафан уклав «договір із домом Давидовим»84. Обидва чоловіки полюб­ляли цілуватися85. Стосунки між ними безпосередньо прирівнювалися до гетеросексуальних. Коли Іонафан був убитий, Давид впав у відчай і виразив свої почуття так: «Твоя любов коштує для мене більше, ніж любов жінки»86.

Осуд святим Павлом як чоловічої, так і жіночої гомосексуальності є особливим для християнства, але, оскільки він був іудеєм, це не може розглядатися без посилання на заборону чоловічого анального сексу в П’ятикнижжі. Він не визнавав чоловіків, які мають статеві контакти з іншими чоловіками, що, ймовірно, є результатом його єврейського виховання. Проте, на відміну від Єврейської Біблії, Павло вважав, що одностатева сексуальність — це наслідок відвертання Бога. Гомосексуальність є покаранням, посланим Богом. Бог карав ідолопоклонників, змушуючи їх відчувати потяг до людей тієї ж статі. За словами Павла: «Ті, хто замінив Божу істину неправдою, поклонялись і слугували творінню замість Творця». Через це Бог наділив їх ганебними прист­растями, бо і їхні жінки змінили природне єднання на неприродне… так само й чоловіки, полишивши природне єднання з жінкою, розгорілися палкою пристрастю один до одного»87. Те, що жінки, які мають статеві контакти з жінками, рівнозначні чоловікам, які мають статеві контакти з чоловіками, достатньо новий погляд, який Павло вводить у релігійний дискурс. Іудеї зазвичай не забороняли лесбійський секс, тоді як грецькі боги, навпаки, благословляли секс між чоловіками, а секс між жінками вважали неприродним. Рівнозначне ставлення Павла до чоловічої та жіночої гомосексуальності не надто властиве християнству, в якому чоловіча гомосексуальність часто зазнавала сильнішого осуду, ніж жіноча.

Проте повернемося до твердження Павла щодо того, що гомосексуальність є невідворотним наслідком гріховності, навіть незважаючи на те, що Бог іноді сам робить людей гомосексуалами як покарання за те, що вони втратили віру в нього, а самі люди повинні «взяти на себе покарання, за те що вони стали розпусними»88. Павло порівнює гомосексуальність з «усякою неправдою, лукавством, користолюбством, злобою, заздрістю, вбивством, суперечками, оманою та лицемірством»89. Він доходить такого висновку: «Вони знають, що Закон Божий говорить, що ті, хто робить такі речі, заслуговують на смерть». Утім, Павло не слідує Єврейській Біблії та посилається на П’ятикнижжя, де передбачені суворі покарання за чоловічий анальний секс. Коли він стверджує, що злодії, злі люди й ті, хто має позашлюбний або гомосексуальний секс, «заслуговують на смерть», він, імовірно, звертається радше до божественної справедливості, а не до людського закону. Проте такі погляди Павла зазвичай ігнорувались, а його слова використовували знову й знову, щоб виправдати страти гомосексуалів.

Ісус, на відміну від Павла, ніколи не згадував про гомосексуальність. Його чітке засудження позашлюбної гетеросексуальності дає змогу припустити, що він також не схвалював і чоловічої гомосексуальності, оскільки, згідно з іудаїзмом, вона була ідентичною позашлюбному сексові. Проте, оскільки Ісус виступив проти покарання невірної жінки, кажучи «йди й не гріши більше»90, найімовірніше, він, так само як і Павло, вважав, що гомосексуальність не повинна ставати суб’єктом людського засудження.

Однак дещо ускладнює картину історія з Євангелія від Матвія про римського центуріона, який прийшов до Ісуса просити за свого хлопця-слугу, pais, який серйозно захворів91. «Pais» — це грецьке слово, яке означає молодшого коханця в гомосексуальній парі. Турбота центуріона щодо pais показує, що він для нього не просто слуга або раб. Лука, переповідаючи цю історію, називає хлопця і pais, і «раб», що не виключає можливості тісних сексуальних відносин між ним і центуріоном92. Історія про воїна та його pais закінчилася тим, що Ісус зцілив партнера в гомосексуальних стосунках без жодного докору. Тим самим він надав приклад толерантності для наслідування і євреями, й ідолопоклонниками93. Залишається тільки гадати, чи схвалив би Ісус одностатеві шлюби.

Але все це, врешті-решт, тільки гіпотези, оскільки Ісус нічого конкретного про це не говорив. Незалежно від того, що мав на увазі Ісус, мало сплисти майже дві тисячі років, щоб позитивна щодо гомосексуальності інтерпретація його слів справила будь-який реальний вплив на християнство. Протягом християнської доби люди вважали за істину те, що Ісус засуджував гомосексуальність, хоча немає жодних писемних доказів, що це саме так.

Жорстоке засудження одностатевої сексуальності євреями, християнами та мусульманами отож починається зі страти за проникаючий секс між чоловіками, запропонованої Єврейською Біблією на основі релігійних норм, які стосуються чистоти й інших загальніших правил сексу. Відомий іще один епізод у П’ятикнижжі, який спершу мав мало спільного з гомосексуальністю, проте посідав чільне місце у формуванні ставлення до неї в рамках цих трьох релігій. Це історія про Содом.

Після того як Лот, племінник Авраама, оселився в Содомі, він зустрічає двох ангелів біля міських воріт і запрошує їх до своєї оселі. Незабаром уся чоловіча половина населення зібралась і почала вимагати, щоб Лот «вивів ангелів до них, щоб вони пізнали їх» або «щоб могли зайнятися сексом із ними»94. Переклади уривку відрізняються, проте з іудейського оригіналу чітко зрозуміло, що чоловіки мали намір зґвалтувати небесних гостей. Ангели пропонують Лотові та його сім’ї втекти з міста, після чого Бог знищує Содом і сусіднє місто Гоморру, пославши на містян дощ