Тетяна Олiйник - Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник

- Вибач мене, агенте Рамзес, я не знав, - вибачився Плохiш і  злегка вклонився.

- Гав! - знову відреагував пес на свій позивний, як його вчили в агентстві.

- Що він каже, Максе?

- Він тебе вибачив, - "переклав" той.

Коли було пройдено другий етап знайомства, час було переходити до третього.

- Віталіку, підійди ближче і дай мені твою руку, - попросив Макс.

Плохiш наблизився і простягнув свою долоню. Актор узяв його руку, повільно підніс до голови Рема і погладив його. Пес задоволено прикрив очі. А ось у Плохiша затряслися коліна від страху.

- Він такий теплий і м'якенький, - здивувався він.

- Дай йому до тебе звикнути, - підказав Макс і підніс долоню Віталіка до морди собаки. Рем понюхав руку і лизнув її.

Раптом Плохiш відлетів убік і впав на траву, притискаючи долоню до грудей другою рукою:

- Ой! Ой-ой-ой-ой!!! Він мене вкуси-и-и-ив!!! Викликай швидку допомогу! Мені потрррібен укол від сказу! А-а-а-а!!!! - закричав він.

Собака і господар деякий час дивилися на нього здивованими очима:

- Не валяй дурня, Віталіку! Він тебе всього лише лизнув.

- Ні-ні-ні! Він мене вкуси-и-и-и-ив! І заррразив сказом-о-ом... - волав Плохiш, катаючись по траві.

- Схоже, це тобі потрібне щеплення від сказу, а то ще чого доброго, мого собаку заразиш, - незворушно промовив Макс.

- Ай-ай-ай-ааааай! - продовжував кричати хлопчик.

Актор спокійно дивився на цей цирк, вичікуючи, коли друг нарешті схаменеться... Через хвилин п'ять паніка стихла, до Плохiша почала доходити істина. Він обережно розігнув долоню, очікуючи побачити там кров, але натомість помітив лише мокру плямочку.

- Ну, що? Вижив?! - усміхнувся Макс.

- Схоже на це, - відповів Віталік, піднімаючись на ноги.

- Ти налякав мого пса, - сказав Актор, заспокоюючи Рема...

- А навіщо він це зррробив?! - ображено вимовив Плохiш.

- Що зробив? Лизнув твою руку?

- Так!

- Собаки завжди так роблять на знак подяки за ласку. Ти ж його погладив, пам'ятаєш? І йому це сподобалося.

- Спррравді? Чесно, сподобалося?

- А ти сам у нього запитай, - порадив Актор.

- Агенте Рамзес, вибач, що я тебе налякав. Тобі спррравді сподобався мій дотик? - обережно запитав друг.

- Гав-гва-гав! - вилаявся Рем за заподіяні йому незручності.

- Що він каже, Максе?

- Він відповів, що це проста ввічливість з його боку, - "переклав" той.

- А-а...

- Ну, що? Третій етап знайомства пройшли успішно, час переходити до четвертого, - повідомив Актор.

- Ой, може вистачить на сьогодні? - заблагав Віталік. - Ще однієї такої "ввічливості" я можу не пережити.

Макс розреготався:

- Агенте Плохiш, будемо викорінювати твої страхи до кінця! - з цими словами він опустив собаку на землю.

Рем, задоволений що знову отримав опору під ногами, рвонув до дерева і задер на нього лапу.

- Навіщо ти його відпустив! Я ж боюся! - обурився хлопчик.

- Віталіку, приготуйся, зараз агент Рамзес підійде до тебе і понюхає ногу, - попередив Макс. - Але не смикайся і не кричи, інакше він вирішить, що на нього нападають, і вкусить у відповідь.

- Ні, я не хочу, щоб він мене нюха-а-ав! - заскулив переляканий Плохiш і напружився.

- Я не хотів тобі казати, але зараз доведеться, - промовив Актор серйозним голосом. - Бійка між агентами неприпустима. Якщо таке відбувається, то винного автоматично звільняють зі служби. Ти ж не хочеш, щоб тебе відразу ж виключили з агентства?

- Чому одррразу мене? А якщо це агент Рамзес нападе перрршим?

- Він дуже цінний співробітник, його не звільнять. А ось ти новенький і тільки вчишся, тому пріоритет на його боці.

Плохiш почухав потилицю, міркуючи, як йому вчинити. Бути виключеним із секретного агентства зовсім не хотілося, адже він тільки-тільки досягнув своєї мрії, але й бути розтерзаним собачими іклами теж не подобалось.

- А можна ще почекати? Бо мені треба налаштуватися… - боягузливо попросив він.

- Пізно, агент Рамзес вже йде до тебе.

Рем повернувся назад до господаря, поставив на нього лапи, просячи погладити. Потім розвернувся і ретельно обнюхав ноги Плохiша, вивчаючи його запах. Хлопчик стояв як стовп, боячись поворухнутися. Пес втратив до нього інтерес і помчав алеєю далі.

- Ось бачиш, нічого поганого з тобою не сталося, - усміхнувся Макс.

- Твоя пррравда, - здивувався Віталік, досі не вірячи, що залишився цілим і неушкодженим.

Актор поклав йому руку на плече, до якого ледь дотягнувся, і вимовив:

- Ну ось і все, агенте Плохiш, вітаю, ти подолав свій страх!

Віталік розплився в усмішці, глибоко зітхнув і розправив плечі:

- Схоже на те, агенте Актор.

Якщо вам подобається читати про пригоди Макса, ставте лайк книзі. Це надихає автора на подальшу роботу.