Єфремова Анастасія - Всупереч здоровому глузду, Єфремова Анастасія

- Звичайно знаю. Льоша, ти що ж не помічаєш поведінку Лілії?

- І що вона хоче від Лізи?

- Та ревнує вона тебе.

- Я завтра з нею поговорю.

- Так, будь ласка. А мені все одно на танці час збиратися. До речі, ось твої ключі.

- Мій брелок все ще на них, це дуже приємно.

- Як я тобі вже казала, що вся твоя кімната залишилася колишньою, ну практично. Тепер там немає пилу, але я думаю ти вибачиш старенькій Нелі.

- Моя ти рідна, дякую.

Не втрачаючи часу я дзвоню Ромчику.

- Привіт, Ром, ще нічого не відомо?

- Льох, ну ти приколюєшся? Твоя лише ще з лікарні не виїхала. У мене більше голова болить з тобою по-нашому магазину. Постачання горіхового дерева припинилися, застрягли на кордоні. А у нас, між іншим, 2 замовлення на цей матеріал. Ти взагалі коли в офіс? На тебе чекати?

- Ром, я сьогодні в кіно з Лізою йду.

- Ти не боїшся і з цією обламатися?

- Час покаже. Гаразд, в офіс приїду завтра, а ти якщо щось дізнаєшся – дзвони.

 

***Ліза***

Останні 40 хвилин намагаюся вибрати фільм.

Це, мабуть, нерозумно з мого боку. Він одружений, у нього буде друга дитина, а мені так не хочеться бути у ролі коханки.

Ще й фільм, як на зло, лише один сподобався і який до речі.

"Одна з нас" - благо історія не стикається з нашою "Санта Барбарою", але назва непогано описує те, що відбувається.

У прокаті є ще фільм «Прикинься моїм» - як гасло останніх 6 місяців мого життя. Але потрібно бути вже зовсім мазохісткою, щоб вибрати його до перегляду.

Гаразд, він сам сказав мені вибирати. Бійки та різний екшен не моє, так що дивитиметься ванільні соплі.

Дзвонити я йому не наважуюсь, чи не знаю він сам.

О... Боже, яка ж ти дурниця, Лізо. Ти розумієш наявність іншої та хочеш ще кудись йти з ним. Гаразд, адже домовилися…

«Фільм «Одна з нас» о 20:00. Підходить?».

 

***Олексій***

*звук повідомлення*

Ліза, цей факт мене не може не тішити.

Однак, побачивши назви фільму… мене це потішило, адже свій вибір я швидше за все вже зробив.

«Чудово підходить. Зараз куплю квитки. Я заїду за тобою о 19:00»

Я маю ще дві години вільного часу.

Поїду я на дачу. Там і одяг змінний є.

Звичайно, можна було б переїхати жити туди, але в ній є одна особливість, що тішить і затьмарює - там немає зв'язку.

*Дзвінок*

Да блін, Світлана Федорівна, якого ху…х

- Слухаю.

- Олексію, ти збираєшся забирати Машу з лікарні?

- Має гроші на таксі. - Відповідаю тещі й відбиваю виклик.

Я, не хочу за нею їхати. У мене немає бажання затьмарювати свій день цією жінкою. Я в повному обсязі усвідомлюю, що друга дитина не від мене, навряд чи в мене в тому стані, що-небудь могло встати. Але просто пред'явити це Маші було б безглуздо. Мені потрібно повністю розібратися у всіх її поєднаннях раніше, ніж поставити «мат».

***

Поїздка видалася дуже швидкою і в мене навіть залишився час купити Лізі ще одні квіти.

На цей раз мій погляд впав на орхідею. Яка ніжність і водночас аристократичність зовнішнього вигляду сподіваюся їй сподобатися. Але її я залишу на кінець, зараз мене більше турбує, як пройде моє побачення з її майбутньою господаркою.

Почуваюся прищавим підлітком. Потіють долоні, трясуться коліна. Що ж ти зі мною робиш?

Вже під'їхавши до Лізи під будинок, довго не можу вирішити чекати мені її в машині, або все ж таки вийти, мабуть, зроблю останнє.

- Олексію, а що ти тут робиш?

- Як я радий Вас знову бачити, мамо Лізи.

- Радію, що не теща - відповідає мені жінка з широкою посмішкою.

- Не поспішайте. Адже ви ще будете не тільки тещею, а й бабусею.

- А тепер давай серйозно, сморчок. Моя дочка для тебе молода, ти не можеш вибрати будь-кого іншого, крім неї?

- Пані Олю, ми ж з Вами зараз не на ринку.

- Я не виховувала коханку майбутнього аліментника!

- Я кохаю її!

- Я теж люблю свою доньку і не хочу, щоб ти зіпсував їй життя! Я знаю таких, як ти. Пограєш і кинеш. І в кращому разі не матір'ю одиначкою. Прошу, зникни з її життя. Їй без тебе буде краще, Олексію.

Бачу, як Ліза підходить до нас.

- Не буде, мамо. Льоша, по конях, у бік кінотеатру.

Фільм виявився справді цікавим.

Мені так було приємно просто бути поруч, відчувати її присутність.

З нею так легко, цікаво. У мене давно вже не було такого співрозмовника.

Дорога додому була навіть кращою, ніж я міг собі уявити. Ми обговорювали фільм. Ми не говорили про щось інше. Начебто решта світу, всі події не мали ніякого значення.

Жаль дорога до будинку Лізи так швидко закінчилася.

- Дякую за такий чудовий вечір, Льош.

- Почекай, я мене дещо для тебе є - говорю я і дістаю квітку.

- Яка краса, збожеволіти. Дякую – каже з шалено щирою посмішкою Ліза і сама цілує мене. Боже, я думав, цього вже не буде ніколи.

- Сонечко, там ще записка. До завтра, люба – кажу я Лізі, легко цілуючи її в губи.

Вечір закінчено чудово. Залишився ще один невитрачений поцілунок – для моєї Соні перед сном.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно