Френк Херберт - Бог-Імператор Дюни

Айдаго подумав, що Монео просить пояснити принцип дії щита, й сказав:

— Пояси розвивають силове поле, що відбиває кожен об’єкт, який намагається ввійти з небезпечною швидкістю. Вони мають одну серйозну ваду. Якщо протяти силове поле пучком лазеростріла, вибух від цього може змагатися з дуже великою термоядерною бомбою. Жертва нападу й нападник гинуть одночасно.

Монео лише глянув на Айдаго, а той кивнув.

— Розумію, чому вони заборонені, — сказав Айдаго. — Як я здогадуюсь, Велика Конвенція проти атомної зброї досі чинна й добре працює?

— Працює ще краще, відколи ми обшукали всі атомні сховища Родин і перенесли знайдене в безпечне місце, — промовив Лето. — Але тут ми не маємо часу для обговорення цих питань.

— Одну річ мусимо обговорити, — заперечив Айдаго. — Пересування пішки відкритою місцевістю надто небезпечне. Ми мали б…

— Це традиція, і ми її продовжуватимемо, — сказав Лето.

Монео схилився до самого вуха Айдаго.

— Ви дратуєте Владику Лето, — шепнув він.

— Але…

— Ви ніколи не думали про те, наскільки легше контролювати людей, що пересуваються пішки? — спитав Монео.

Айдаго різко обернувся і з раптовим розумінням глянув йому в очі.

Лето скористався з нагоди й почав роздавати накази:

— Монео, простеж, щоб не залишилося жодних слідів нападу, жодної плями крові, жодного шматка одягу.

— Так, Владико.

Айдаго обернувся на шум людей, які підступили до них, і побачив, що всі вцілілі, навіть поранені в бандажах підійшли послухати.

— Ви всі, — промовив Лето, звертаючись до натовпу довкола повозу. — Ні слова про це. Нехай тлейлаксу потривожаться.

Він глянув на Айдаго.

— Дункане, як ці лицепляси дісталися території, куди лише мої музейні фримени мають вільний доступ?

Айдаго мимоволі глянув на Монео.

— Це моя провина, Владико, — сказав Монео. — Це я влаштував так, щоб фримени представили тут свою петицію. Я навіть заспокоїв щодо цього Дункана.

— Пам’ятаю, що ти згадував про петицію, — мовив Лето.

— Я думав, що це стане для вас розвагою, Владико.

— Петиції мене не розважають, а дратують. А особливо дратують петиції від людей, єдиним призначенням яких у моїй схемі дій є збереження древніх форм.

— Владико, ви стільки разів згадували про нудьгу цих паломництв до…

— Я тут не для того, щоб згладжувати нудьгу інших!

— Владико?

— Музейні фримени не розуміють нічого з древніх звичаїв. Вони годяться лише для того, щоб виконувати рухи. Це, природно, викликає в них нудьгу, тож вони подають петиції, прагнучи запровадження змін. А це дратує мене. Я не дозволю змін. А тепер скажи, як ти довідався про петицію?

— Від самих фрименів, — відповів Монео. — Деле…

Він урвав, насупився.

— Члени делегації були тобі знайомі?

— Звичайно, Владико. Інакше б я не…

— Вони мертві, — сказав Айдаго.

Монео глянув на нього, не розуміючи.

— Людей, яких ви знали, убили, а їхнє місце зайняли міми-лицепляси, — вів далі Айдаго.

— Я виявився неуважним, — промовив Лето. — Я мав навчити всіх вас розпізнавати лицеплясів. Тепер ми це виправимо, коли вони так по-дурному роззухвалилися.

— Чому вони так роззухвалилися? — спитав Айдаго.

— Можливо, хочуть відвернути нашу увагу від чогось іншого, — промовив Монео.

Лето всміхнувся до Монео. Через стрес, викликаний особистою загрозою, розум Монео запрацював як слід. Він підвів свого Владику, сплутавши мімів-лицеплясів зі знайомими фрименами. Тепер Монео відчував, що дальша його служба залежатиме від тих здібностей, за які його колись обрав Бог-Імператор.

— Зараз ми маємо час приготуватися, — сказав Лето.

— Щоб відвернути нас від чого? — запитав Айдаго.

— Від іншої змови, співучасниками якої вони є, — відповів Лето. — Думають, що я їх суворо покараю, але серцевина тлейлаксу залишиться в безпеці — завдяки тобі, Дункане.

— Тут вони не збиралися зазнати невдачі, — зауважив Айдаго.

— Однак були готовими до такої можливості, — відповів Монео.

— Вірять, що я їх не знищу, бо вони мають оригінальні клітини мого Дункана Айдаго, — сказав Лето. — Розумієш, Дункане?

— І мають слушність? — з натиском запитав Айдаго.

— Вони близькі до того, щоб помилятися, — відповів Лето. Повернувся до Монео. — Жоден слід цієї події не сміє бути помітним, коли ми ввійдемо до Онна. Свіжі однострої, нові вартівниці на заміну вбитих і поранених… усе має бути, як було.

— Мертві є й серед ваших придворних, Владико, — сказав Монео.

— Замінити їх!

— Так, Владико, — поклонився Монео.

— І послати по новий балдахін до мого повозу!

— Як накаже мій Владика.

Лето відвів свій повіз на кілька кроків назад, обернувся і рушив у бік мосту, підкликавши Айдаго.

— Дункане, складеш мені товариство.

Айдаго спершу повільно, з великою неохотою в кожному русі, покинув Монео та решту, а тоді, прискоривши крок, наблизився до відкритого бульбашкового покривала повозу і йшов поруч із ним, пильно вдивляючись у Лето.

— Що тебе непокоїть, Дункане? — спитав Лето.

— Ти справді думаєш про мене як про свого Дункана?

— Звичайно, так само як і ти думаєш про мене як про свого Лето.

— Чому ти не знав, що цей напад наближається?

— Натякаєш на моє хвалене передзнання?

— Так!

— Лицепляси віддавна не привертали моєї уваги.

— Припускаю, що тепер це зміниться?

— Не надто.

— Чому ні?

— Бо Монео мав рацію. Я не дозволю відволікти мене.

— Вони справді могли тебе там убити?

— З великою ймовірністю. Знаєш, Дункане, мало хто розуміє, якою катастрофою стане мій кінець.

— Що замишляють тлейлаксу?

— Пастку, я думаю. Гарненьку пастку. Вони послали мені сигнал, Дункане.

— Який сигнал?

— Що розпочалася нова ескалація безрозсудних мотивів, які керують частиною моїх підданих.

Вони пройшли міст і почати підійматися до оглядового майданчика Лето. Айдаго йшов у тривожному мовчанні.

На вершині Лето глянув понад високі скелі й побачив безплідний Сар’єр.

На місці нападу за мостом досі лунав лемент членів його супроводу, що втратили дорогих людей. Своїм гострим слухом Лето розпізнав голос Монео, який перестерігав їх, що траур мусить бути коротким. У Цитаделі їх чекають інші близькі, а гнів Бога-Імператора добре відомий.

«Коли дістанемось Онна, їхні сльози висохнуть, а до облич приклеяться усмішки, — подумав Лето. — Гадають, що мені на них байдуже! Але яке це насправді має значення? Для осіб із