Олена Гриб - Проклята наречена і таємниці Пагорбів, Олена Гриб

– Ви дуже освічені, князю, тому знаєте: ухвалена цього року Поправка короля Фабіана висміює Поправку Апіана і повертає силу Поправкам Севастьяна. Тим, що розцінюють насильницьку смерть правителя від руки іноземного громадянина чи підданого з іноземним корінням як загрозу державі і передають владу військовим, а саме…

– …Верховному Воєначальнику, – тихо продовжив Джи Лін. – Тому, хто колись зупинив народ лінг. Моєму прапрадіду.

– Вам, бо зараз цей титул носите саме ви, – відрубав інформатор.

– Чисто формально!

– Судячи з того, як сильно король хоче вас позбутися, він так не вважає. Вас цікавить моя думка? Ця змова схожа на репетицію. Фабіан ніби перевіряє, чи спрацює сценарій, і ставить вас в умови, за яких не можна не забруднитися. Спіймаєтесь на будь-якій дрібниці – пропадете. Спадкоємця у вас немає, титул Верховного Воєначальника скасується, Пагорби втратять автономію. Будете танцювати під дудку короля – нічого не зміниться. До речі, щодо фатуму…

Фатум полягав у тому, що князя вщипнули. Двічі. За місце, яке в пристойному товаристві не згадують і яке він необережно підставив крячі, що нудилась без бійок.

– Пощастило вам, – без тіні глузування зауважив Татко Зік. – Могли й без пальців залишитися, і без дечого важливішого. Запам’ятайте: крячі та королі однакові. Про них не можна забувати. Чекайте тут, хтось із моїх слуг принесе цілі штани.

Чекати Джі Лін не збирався. По-перше, дірки невеликі. По-друге, легко прикривалися сорочкою навипуск. По-третє, не хотілося вранці стати посміховиськом. Князь усе життя провів у Пагорбах і чудово знав швидкість поширення пліток.

– Не хочете – як хочете. – Інформатор не наполягав. – Ще питання є?

– Самі як думаєте?

– Імена ваших спільників не назву, і не просіть. Життя дорожче, та й… Тут вам копнути простіше, ніж мені. У деяких колах, кхе-кхе, Татка Зіка не шанують, хоч і бігають до нього, кхе-кхе, постійно.

«Це натяк? Річ про трійцю з мого оточення, що теж цікавилася змовою?» – Джі Лін на мить замислився і простяг співрозмовнику руку.

– Дякую.

– Побережіть слова, крячі цілком достатньо. – Татко Зік відповів на потиск руки і помахав птахові, що знову націлився до князя. – Але не сьогодні. Мій фаворит вибрав цей день, щоб полетіти геть, а ні до кого іншого я поки ще не прив’язався. Я зателефоную, якщо з’явиться щось нове.

– Буду вдячний.

– Краще будьте живі, – відрізав інформатор і попрямував до виходу. – Ви знаєте, що біля воріт вас чекає королівська Лисиця? Кажуть, вона з тих, хто готовий перегризти Фабіану горлянку за першої ж нагоди. Інші впевнені, що між ними щось є. Треті: напівкровка віддана тому, хто платить більше. Не зв’язуйтеся з нею. Ніхто не знає, що в неї на думці.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно