Аня Стар - (не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар

Чоловік середнього зросту з сивиною в рудому волоссі та попелясто-білих рукавичках. Він про щось розмовляв із молодшим представником роду Буршьє. Старшим сином Лорда Бурш'є, Річардом.

— Зачекай мене тут, але далеко не йди, — Вікта звернулася до подруги, не помітивши спрямованих на неї очей Редді, який продовжував стояти в натовпі зі Славою.

А ще він, на своє розчарування, побачив тут того, з ким узагалі більше не хотів зустрічатися.

Його батько був без своєї пасії, але примудрився обмовитися привітаннями з самою леді Аланіс.

"Хріновий лицемір..."

— Дивись, дірку не пропали, — з усмішкою буркнув його російський друг, помітивши, куди був спрямований надто лютий погляд Фейта.

— Усе нормально, просто ці павичі дико дратують... — відмахнувся різко Редді, випиваючи залпом келих вина.

— Раз так не подобається, то запроси її сам на танець, — Слава трохи підняв свої плечі, підказуючи приятелеві вихід із ситуації, що склалася.

Хлої тим часом дивилася вслід подрузі. Ось уже в кого була незавидна доля. Вона трохи похитала головою в жалю.

"Благо, я не є родичкою цих блакитно-кровних педантів..."

Дівчина спритно перехопила в офіціанта келих з ігристим вином і зробила один великий ковток.

— Яка краса... — зовсім поруч пролунав хрипкий голос.

Міс Грін різко обернулася, оглядаючи чоловіка років п'ятдесяти. У нього були сильно виражені залисини біля скронь і акуратно стрижена борода, яку явно підфарбовували фарбою. Усе в його зовнішності навіювало чітку відразу, навіть надто яскрава, червона хустка замість метелика мала вульгарний вигляд. Він підняв келих, підійшовши ближче на кілька кроків. Вузькі, темні очі відверто оглянули блондинку.

— Здається маленька квіточка занудьгувала? — він явно звертався до Хлої, ігноруючи всі умовності й такт.

Як на зло, поруч не було нікого зі знайомих, а решта гостей перебували надто далеко.

— Ви мене сплутали з кимось зі своїх... приятельок, — суворим тоном відповіла дівчина, допиваючи алкоголь, — Вибачте... — вона хотіла розвернутися й відійти вбік, але спітнілі пальці міцно вхопилися за її долоню.

— Не так швидко, солоденька,  — чоловік недбало хмикнув, цілуючи її руку занадто мокрим поцілунком. - Інакше я запрошу сюди охорону, щоб спровадити тебе звідси, — з погрозою прошепотів він.

Завдяки чистій випадковості або з волі фортуни, що посміхнулася, Хлої знаходить поглядом двох закоренілих дружків. Фейт дивився в бік танцюючої пари, принцеси та її потенційного нареченого. Леді Аланіс теж стояла поруч і грайливо підморгнула доньці в німій підтримці.

Хлоя швидко вирвала долоню з неприємних обіймів.

—  Чудово, а ви тоді поясніть моєму хлопцю свої наміри, — Грубо викарбувала міс Ґрін.

Яка муха її вкусила, невідомо, але поки цей фривольний олух перетравлював почуте, Хлої дзвінко цокаючи шпильками вирушила в бік Ісаєва.

— Любий, нарешті! — голосніше проворкувала дівчина, погладивши руку хлопця дражливим жестом, — Я так злякалася, що ти не прийдеш...

З піднятих брів Слави було зрозуміло, в якому охрінілому стані він перебував.

— Е-е... ти, здається, щось переплутала, — втрутився Редді, підозріло подивившись на неї.

Хлої знала, що той увалень ще спостерігав за нею, тому з благанням в очах звернулася до Ісаєва.

— Просто відведи мене звідси, прошу, — Тихо прошепотіла дівчина, відчуваючи тривогу.

Очі Слави встигли одразу відзначити причину такої поведінки дівчини.

— Дій, — коротко промовив В'ячеслав Редді, а сам трохи обійняв Хлое за талію, відводячи із залу, — Звісно, люба, вибач, що залишив тебе одну...

Пара якраз проходила повз літнього чоловіка, який вже займався пошуком нової жертви, але продовжував кидати швидкі й косі погляди в їхній бік.

Вони прямували в бік саду з фонтанами і міні-парком, де розташовувалися затишні лавки і були встановлені невеликі ліхтарі. Прохід був зовсім непомітним і був праворуч від головного входу в урочистий зал.

— Ого... —  захоплено вигукнула Хлої, роздивляючись буйство яскравих квітів і акуратно підстрижену зелень.

— Як тобі довелося нарватися на головного збоченця Британського двору? — обережно запитав Ісаєв, продовжуючи утримувати дівчину за талію.

— Сама не знаю, — Хлоя поморщилася, згадуючи неприємний дотик до своєї долоні, — Але цей виродок добряче налякав мене, погрожуючи покликати охорону, — вона зупинилася і подивилася хлопцю в обличчя, — Ти знаєш його?

— Майже всі його знають, — серйозним тоном відповів Слава, — Блазень, балагур і любитель молоденьких, але завдяки чину лорда його поки не можуть позбутися.