Данило Борисович Яневський - Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський

була реальна структура ГВШ УПА, які реальні відділи вона мала у своєму складі, де вони розміщувалися, над якими питаннями працювали «головшта-бісти»?

Та що там я! Цього не знали навіть члени найвищого керівництва ОУН(с-д). За свідченнями Степаняка, даними ним у катівні НКВС, ГВШ «був організований, ймовірно, під кінець 1943 р. Його персональний склад невідомий. Відомо тільки, що начальником ГВШ УПА був «Перебийніс», а одним з його членів — Гасин, причому Гасин був відкликаний Шухевичем… Яке було подальше відношення Гасина до ОУН і УПА невідомо»[107], — переконував він своїх мучителів.

Зрозуміти реальний стан справ не допомагають і «Накази Головного Командування УПА» на які так полюбляють посилатися деякі сучасні дослідники. Йдеться, насамперед, про наказ від 23 січня 1944 р. з підписами «Т. Чупринка, в. о. Гол. К-р УПА», «О. Перебийніс, в. о. Шеф ГВШ». Наказ визначав структуру та функції військових штабів. Усього на той час в структурі УПА нібито існувало 3 командування — УПА-Північ, УП A-Південь та УПА-Захід, а також Головний військовий Штаб, на які розсилалися накази УПА[108]. Викладена на папері структура УПА на Волині та Поліссі передбачала наявність двох військових округ (ВО) — «Турів» і Рівненської. На папері ж вони «покривали» Волинську та Рівненську області УРСР та ту частину Полісся, яка входила до складу Білоруської РСР. Навесні 1943 р. Рівненську ВО було розділено на Північну ВО (кріптонім «Заграва») та Південну («Еней»)[109].

Але яким було «матеріальне» наповнення того наказа і тих схем?

Світло на це питання пролило свідчення Олександра Луцького. Соратник Шухевича, перший командир УПА-Захід на допиті в МДБ 8 серпня 1945 р. показав: ГВШ — це чотири особи: Шухевич, Гасин, Грицай та він, Луцький. «Розширювати ГВШ УПА, — свідчив полонений, — Шухевич не наважувався. Він побоювався, що створенням «широкого» штабу з великою кількістю керівних працівників, керівництво УПА практично перейде до штабу, тому всю основну роботу він переклав на штаби крайових та обласних «проводів» ОУН, сконцентрувавши в своїх руках усе керівництво ними»[110].

Виникає питання: а до якої міри можна довіряти свідченням, даним під загрозою смерті? Відповіді я не маю. Але знаю: і Грицаєві, і Луцькому пережити 1945 рік не судилося. Гасин дожив до 1949-го, Шухевич пережив його на 14 місяців. Все їхнє життя після повторної радянської окупації Східної Галичини — це постійне пересування з однієї криївки до іншої. Це — суворе обмеження у будь-яких контактах із зовнішнім світом (про це розповім нижче).

Жодна армія у світі не може існувати без наказів. Накази військові — річ більш ніж серйозна. Ґрунтовно їх готують. Стрімко виконують. По виконанні — ретельно про виконання звітують. Прискіпливо потім аналізують. Штаби готують накази. Підписують їх начальник штабу і командувач.

Спробуймо знайти відповідь на ще одне просте питання: а коли було написано перший за часом наказ УПА? Ким його було підписано? Про що в ньому йшлося?

Першим керівником Головного Військового Штабу УПА був Олекса Гасин. ДО грудня 1943 р. Гасин взяв участь у формуванні деяких частин Української Народної Самооборони на території Галичини. Про це йдеться в розвідці Григорія Дем’яна[111]. Зміст цієї сторінки біографії «Лицаря» такий: лише з грудня 1943 р. ті підрозділи перебрали назву УПА. Історію її творення оповіли МДБ-істам захоплені в полон і згодом розстріляні Луцький і Степаняк. Останній показав, що «літом 1943 р. ПІухевич являвся ініціатором організації УНС в Галичині і УНС була організована на основі директив Шухевича»[112]. За словами Луцького, у червні 1943 р., напередодні вступу до Прикарпаття загону Ковпака, Шухе-вич наказав обласним проводам ОУН провести мобілізацію своїх членів, забезпечити їх усім необхідним для ведення бойових дій із ковпаківцями. До 15 серпня ці загони УНС налічували нібито 2 000 бійців, зведених у 5 куренів. Гасин командував «групою УНС Карпатського краю». Далі, за словами «Беркута», погано навчені та озброєні «самообо-ронці» сутичок із ковпаківцями не витримали, а «підрозділ «Чорних чортів» взагалі розбігся». Це й зрозуміло. З другого боку, вони наразилися на збройний спротив загонів Армії Крайової, з третього — німецька адміністрація твердо пообіцяла: за кожного вбитого німця розстрілюватимуть по 10 цивільних українців.

Такий процес мав місце — підтверджують незалежні від Луцького джерела. Наприклад, на Сокальщині організатором УНС «під кінець 1943 і на початку 1944 р. був Мирослав Онишкевич»[113]. Рядовий учасник ОУН (відійшов «до лісу» 23 липня 1943 р.): провід ОУН «повідомив низові кадри про створення збройних відділів УНС (Української Національної Самооборони) (редакція «Літопису» у перевиданні виправляє «Національної» на «Народної» — Д. Я.) на Підкарпатті і в Карпатах»[114].

Свідчення Луцького додають декілька похмурих фарб. На допиті він показав: «ОУН спрямувала до УНС не кращі, а гірші кадри, внаслідок цього ми не могли довго привести УНС в дію і доводиться витрачати багато часу на її військовий вишкіл». За його словами, територіальна сітка ОУН не виправдала себе в господарському відношенні — не забезпечила УНС в продовольчому відношенні. Станом на грудень 1943 р. «загони УНС не могли вести активної діяльності, позаяк знаходилися у стадії формування і навчання, і лише зараз… ми можемо активізувати їх діяльність»[115].

Правдивість слів Луцького підтверджують оригінальні документи тої доби. Про них Луцький або не згадував, або забув. Документи такі. «Наказ Ч. 2/43» Головної команди і Головного Військового Штабу УПА від 18 грудня 1943 р.: «З уваги на різні політичні і теренові умовини поодиноких Країв, початкові формування Української Збройної Сили (УПА, УНС) пішли різними шляхами. Щоб усунути всі витворені на той час різниці та уніфікувати і звести до одної військової форми, наказую: 1. Військова залежність Української Збройної Сили. Найвищим зверхником Української Збройної Сили є: Головна Визвольна Рада. Фактичним керівником усіх військових дій та чільників є Головний Командир УПА. Його допоміжним тилом у керуванні цілості військових справ на всіх теренах е Головний військовий Штаб УПА. Головному командирові УПА підпорядковані Крайові Командири УПА». Наказ також визначав схему підпорядкування штабів, «військові ступені та функції», «дисциплінарні кари та судове поступовування у війську». Підписів під документом два: в. о. начальника ГВШ «І. Чорноти» (Гасина) та в. о. головного командира УПА «Т. Чупринки» (Шухевича).

У примітці до цього Наказа, складеній укладачами тому, зазначено: «Українська Народна Самооборона