Адалін Черно - Стань моїм першим, Адалін Черно

Глава 20

Кіра

Кирило обхоплює мене за підборіддя і змушує підвестися з колін. Вони в мене горять, тому що я так старанно смоктала його член, що мимоволі совалася ними по підлозі. Щоправда, я майже одразу забуваю про дискомфорт, тому що Кирило… він так дивиться. У мене від його потемнілого погляду дух захоплює й душа відлітає. Чи могла я мріяти, що Багров колись буде так на мене дивитися?

— Сподобалося? — запитую.

Не розумію, звідки в мені ця сміливість. Я взагалі доволі закрита. Мені завжди було важко роздягатися навіть перед дівчатами, ніяково якось і незручно, хоча фігура в мене нічого. З Кирилом усе інакше. Я ні краплі не соромлюся. Навіть не думаю про це. Стою перед ним гола й не відчуваю нічого, крім збудження.

— Сподобалося, — улюблений голос звучить із легкою хрипотою, від якої в мене мурашки табуном по шкірі пробігають. — Тобі теж повинно.

Я не відразу розумію, про що він. Доходить, лише коли Кирило штовхає мене до столу. Упершись сідницями в поверхню, я ковтаю.

— Лягай, — командує.

Я виконую. Торкаюся лопатками холодної поверхні скла і здригаюся. Ноги в цей час зведені разом. Мені ніяково, адже я перед ним зараз як на долоні. А він дивиться. Я не бачу, тому що замружилася, але відчуваю його погляд на шкірі. Горю вся під ним.

Донедавна я навіть не підозрювала, що можу бути такою. Відкритою, розпусною, готовою до сексуальних пригод із коханим чоловіком.

Кирило несподівано торкається мене рукою. Подушечками пальців проводить праворуч по грудях, спускається до сонячного сплетіння, обводить пупок. М’яко, ледве відчутно водить кінчиками по тілу, викликаючи вогонь бажання.

— Ноги… розсунь.

Я підтискаю губи й із шумом видихаю, але наказ його виконую. Спускаю одну зі столу, а другу відсовую вбік.

— Розумниця.

Він робить усе повільно. Збуджує мене з кожною секундою все сильніше. Йому поспішати нікуди. Він своє задоволення щойно отримав, може дозволити собі розтягувати. У мене ж між ногами палає так, що я ледве стримуюся, щоб не звести стегна разом. Там пульсує, тому що я збудилася, ще коли його член був у мене в роті. І збудження мене не покидає.

— Течеш уся, — коментує, коли проводить пальцями по промежині.

Йому, мабуть, подобається мене бентежити, тому що від його слів мої щоки стають яскраво-червоними. Я роблю глибокий вдих і з шумом видихаю, коли Кирило гладить мій клітор, розподіляючи вологу. Його дотики приносять у сотню разів більше емоцій, аніж власні. Це все Кирило. До зустрічі з ним я себе практично не пестила. Не було необхідності.

— Подобається? — ставить те саме питання, що і я йому зовсім недавно.

Я мовчу. З мого тремтячого від збудження тіла й опухлого клітора має бути зрозуміло, але він повторює питання, і я видихаю голосніше, ніж треба:

— Так!

— А так? — запитує за секунду до того, як торкнутися мене язиком між ніг.

Робить кілька плавних рухів, обводить кінчиком чутливу горошинку й відхиляється. Знову запитує.

— Так! Так, так, так! — повторюю роздратовано.

Він нічого не відповідає, але я чомусь точно знаю, що усміхається. Торкається долонею моєї кісточки й закидає ногу собі на плече. Я ковтаю, відчуваючи його дихання на лобку за секунду до дотику. Воно легке й ледь відчутне, але цього виявляється достатньо, щоб я затремтіла всім тілом, а серце розігналося до максимальних обертів.

Ще… я хочу ще.

Кирило, ніби почувши моє прохання, зачіпає чутливу горошинку, натискає сильніше, а потім всмоктує. Я не стримую гучного видиху, коли його рухи стають наполегливими, й зовсім втрачаю контроль, варто йому вштовхнути в мене пальці. Я запускаю руку Кирилу у волосся і притискаю до себе.

Уявляю, як це все виглядає збоку, і збуджуюсь сильніше. Я, абсолютно гола, розпластана на скляному столі й Кирило, впевнений, сильний, сексуальний, теж голий, тому що він зняв одяг щойно ми підійшли до столу, вилизує мене. Я не можу стримати стогонів і залишається тільки сподіватися, що в нього гарна шумоізоляція, інакше ми ризикуємо познайомитися з сусідами.

Кожен плеск язика викликає спалах задоволення, що наростає з кожною секундою. Воно збільшується, концентрується внизу живота, розтікається всім тілом пекучими язиками. У розпалі блаженства, коли я відчуваю, що ось-ось, ще трохи — й мене накриє оргазм, Кирило усувається. Нависає зверху, втискаючись твердим членом мені в промежину.

Він наче п’яний. Блукає поглядом, що поплив від збудження, по моєму обличчю, опускається нижче. Його руки ковзають по моїй талії, широкі долоні стискають груди, а пальці скручують соски. Насолода стрімко стікає між ніг, туди, де розташовується його член. Я безсоромно починаю тертися об нього. Вгору, вниз, не переймаючись тим, що подумає Кирило. Скільки можна, зрештою, мене мучити?

— Яка нетерпляча дівчинка, — каже Багров, схиляючись до моїх сосків.

Його губи обхоплюють чутливі горошинки, перекочує їх між язиком, прикушує, відправляючи мене в подорож до несвідомості. Я балансую на межі, палаю вся, у роті пересихає від постійних зітхань і стогонів, і тремчу в очікуванні чоловічої ласки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍