Володимир Володимирович Сядро - 1000 фактів про Україну

Київ-Донецьк, Донецьк-Харків. Вони можуть розвивати швидкість до 140 км на годину (в середньому) та проходити відстань у 600 км за 4,5 години.

Залізниця у Карпатах

Шосе

* * *

Ще більшою є загальна довжина автодоріг України – 169 491 км.

* * *

Повітряні перевезення в Україні здійснюються 20 державними та 45 комерційними авіакомпаніями. У країні діє 18 аеропортів, найбільшим з яких є Бориспіль. В 1992 році Україну було прийнято до міжнародної організації громадянської авіації.

* * *

Завдяки впровадженню новітніх технологій зв’язку Україна активно входить до світового інформаційного простору. Найбільше розповсюдження має поштове сполучення, яке охоплює усі куточки країни: на 10 тисяч жителів в Україні припадає більше трьох відділень зв’язку, що перевищує цей показник навіть у таких високорозвинених країнах, як Франція (2,9) та Німеччина (2,8).

* * *

Поштове сполучення має в Україні дуже давні традиції. Перша писемна згадка про вісника-поштаря датується ще 885 роком: він доставляв письмові повідомлення київського князя Олега. В Х-ХІ століттях обмін повідомленнями між князівствами Київської Русі став звичайною справою. Роль поштарів виконували уже спеціально підготовані гінці. Термін «пошта» для системи поштових сполучень стали використовувати з 1667 року. На початку ХVIІІ століття в країні відкрилися перші поштові контори, а в середині ХІХ століття увійшли в обіг поштові марки. Саме з Україною пов’язаний перший поштовий переліт, який відбувся у 1918 році за маршрутом Відень-Краків-Львів-Київ.

* * *

Сьогодні у країні активно користуються багатьма видами телекомунікаційних послуг, в тому числі мобільним зв’язком, абонентами якого є більшість українців. Завдяки запуску в 2003 році українського супутника зв’язку було створено необхідні умови для більш широкого користування Інтернетом та каналами супутникового телебачення.

* * *

Однією з експортних статей в бюджеті України є продукція її харчової промисловості. На ринках США, Канади, Ізраїлю і навіть Австралії дедалі частіше з’являються українські цукор, олія, кондитерські та лікеро-горілчані вироби. Та й чи може бути інакше? Адже Україна, як правило, постачає на зовнішній ринок екологічно чисті продукти, які так високо цінуються за кордоном.

* * *

Україна здавна вважалася справжнім раєм для землеробів. Ще в часи Київської Русі тут вирощували жито, пшеницю, просо, гречку, ячмінь, овес. Нині пшениця – один з головних продуктів експорту країни, яка займає шосте місце у світі за її виробництвом. Рекордним був її врожай у 2008 році – він склав 50 мільйонів тонн!

Жнива

* * *

Серед бобових культур в українців завжди були дуже популярні горох та квасоля, а з овочевих – цибуля, часник, капуста, морква, огірки, гарбуз, редька і, звісно ж, буряк, валовий збір якого в середньому щорічно складає 15 мільйонів тонн. Найбільшими постачальниками цієї цукрової культури є Вінницька та Кіровоградська області.

* * *

Пізніше до улюблених овочевих культур українців приєдналася і картопля. Вперше її завезли на Запорозьку Січ козаки як один з трофеїв, здобутих у військових походах. Користуватися плодами картоплі вони ще не вміли. Під час участі у війні з Пруссією в 1757 році багато козаків навіть захворіло через неправильне вживання картоплі (бульби їли у сирому вигляді або з бадиллям). У 1805 році картоплю почали вирощувати у Харківській губернії як місцеву овочеву культуру. За короткий час популярність її так виросла, що сьогодні вона вважається у країні «другим хлібом».

* * *

Вирощуванням баштанних культур українці займаються з ХVI століття. Першими вони почали культивувати кавуни. Цьому сприяли природно-кліматичні умови південних районів країни. Особливу славу отримали херсонські кавуни, які відправляли навіть на іноземні ринки.

* * *

Ще один «фаворит» сільського господарства України – соняшник – потрапив до країни з Росії тільки у ХVIІІ столітті. Невдовзі його стали вирощувати скрізь, а на початку ХІХ століття з його насіння почали виробляти олію. В Європі цей звичай чомусь не отримав розповсюдження, завдяки чому соняшникова олія з України стала предметом експорту. Щорічний валовий збір насіння соняшнику становить в середньому 2,3 мільйона тонн.

* * *

Серед головних технічних культур, що вирощуються в Україні, довгий час панували льон-довгунець та хміль. Лідирує в цьому виробництві Житомирська область, яка дає 75 % українського хмелю та 30 % льону-довгунця. Так що саме аграрії Житомирщини забезпечують дивовижний смак українського пива.

* * *

Останнім часом у країні з’явилися великі плантації рапсу, який слугує сировиною для біопалива та залюбки закуповується зарубіжними країнами.

* * *

Українська земля завжди була вкрита садами. Здавна тут вирощувалися яблука, груші, сливи, смородина, малина і полуниці. Та найулюбленішим плодовим деревом українців була і лишається вишня. Різноманітні українські фрукти завжди високо цінувалися на сільськогосподарських ярмарках. Одних тільки яблук у країні нараховувалося близько тисячі сортів, а найвідоміші з них – фунтівка, антонівка, апорт, книш – були дуже великими: до 500 г важило одне яблуко! Славилася Україна і своїми грушами. А сухофрукти (в тому числі і сушену вишню) до революції вивозили до Москви цілими возами. Парадоксально, але факт: у сьогоднішній Україні груші та вишні коштують дорожче заморських апельсинів та бананів! Утім, ситуація не зовсім безнадійна. Хоча кількість сортів суттєво скоротилася, зате в українських садах надовго «прописалися» невидані тут раніше персики, алича, значно збільшилися площі виноградників.

* * *

Починаючи з ХІХ століття основною галуззю українського тваринництва було розведення м’ясомолочних порід корів – покращеної червоної степової, карлівської та черкаської. Широко були розповсюджені також молочні породи: швейцарська, голландська, холмогорська та ярославська.

* * *

Та з давніх-давен і понині візитівкою тваринництва в Україні вважається свинарство. Довгий час у господарствах розводили місцеві чорно-бурі породи свиней, і тільки у ХІХ столітті завдяки схрещуванню їх з білими англійськими свинями з’явилися покращені степові породи. В південних районах та Подніпров’ї після