Інна Турянська - Бути другом, Інна Турянська

— Доброї ночі. пане.

— Не пане…а тато. Я завжди тобі це говорю.

— Доброї ночі, батьку.

Степанові чому завжди важко вдавалося говорити слово — тато. Але якщо він і вважав когось справжнім своїм батьком, то цією людиною, без сумніву, був саме батько його дружини.

Коли Степан повернувся додому, то гостів вже не було. В хаті була тиша, на столі все ще стояла запечена картопля. Чоловік мовчки дивився то на картоплю, то на власний живіт, але зрештою махнув рукою і підхопивши тарілку пішов до мікрохвильовки. Коло ніг тут як тут крутилася кішка.

— Теж жерти хочеш? — пирхнув Степан, — Тобі можна, в тебе живота немає, блохастий…точніше блохаста. На ось, — сипонув їй корм Степан. 

Але кішечка лиш понюхала й облизалася. Їсти не стала, на що Степан не задоволено пирхнув. Мікрохвильовка запікала і на столі стояла духмяна картопелька. 

— Ще носом крутиш? — буркнув, — певно молока хочеш, — скрився Степан, – Знаю я тебе, хитру морду! — але зрештою полишив тарілку і поліз в холодильник за молоком. Коли озирнувся кішка вже була на столі ще й нахабно обтріпувалася прямо над його картоплею. 

— Ах ти ж блохастий! — гаркнув Степан, а кішку як вітром зі столу здуло. — Може це твій вус в картоплі був і це ти мене, гадина, підставила! - дратувався чоловік піднімаючи тарілку з картоплею і прискіпливо оглядаючи, — А я через тебе облупився як ненормальний, ах ти ж! Я зараз і тебе обстрижу, - дратувався Степан шукаючи кішку, вже й картоплі перехотілося чоловіку. 

Але та кудись надійно сховалася. Зрештою чоловік здався, і мовчки зітхнувши сів на диван. І тут кішечка сама прийшла. Спочатку сіла на край дивану, потім несміливо підійшла ближче, ще й вмостилася так смішно, що бери за хвоста і хапай. Але ж не можна так відразу! Степан акуратно погладив кішку, зупиняючись на хвості…пройшовся ще раз по кішці, знову зупиняючись на хвості, а потім…потім, вже перехотілося блохастого за хвіст піднімати. Просто сидів і гладив цю гадину, яка ще й муркотіти почала. І от як їй вуса вирвати?

###